ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Сумний, сумний... веселун

...Пригадується афористична фра­за Костика з фільму «Покровські во­рота»: «Мистецтво, як і раніше, у ве­ликому боргу...» На початку 80-х це звучало як дотепний жарт, сьогодні – радше як крик душі про катастро­фу, напророчену ще Гессе й Оруе­лом. Виховувати почуття, прище­плювати моральні цінності, робити своїх «споживачів» більш глибоки­ми й мудрими, милосерднішими, мужнішими – це безпосереднє за­вдання мистецтва не має жодного стосунку до навали не те що псевдо­мистецького, а руйнівного непотре­бу останніх років, котре хвилею на­крило наше, не підготовлене до подібних психо­логічних та ідео­логічних зма­гань, суспіль­ство. Тому осо­бливо тішить, що почасти «борг відшкодовано», принаймні завдя­ки режисеру Іри­ні Зільберман, яка представила в Ки­єві виставу за книгою Ромена Гарі «Обіцяння на світанку». І, як писала торік segodnya.ua, «Олексій Богдано­вич примусив глядачів плакати й те­лефонувати мамам». Ось це – пере­мога мистецтва, виховання почут­тів, успіх у всіх сенсах.

Цьогоріч у травні виповнилося сто років від дня народження Рома­на Кацева, він же Ромен Гарі й він же Еміль Ажар. Видатний французь­кий письменник російського похо­дження, людина-легенда, один із найзагадковіших і найблискучіших літераторів ХХ століття, єдиний дві­чі Гонкурівський (вища літературна нагорода Франції) лауреат; націо­нальний герой Франції, військовий льотчик і учасник Опору, кавалер ордена Почесного легіону, дипломат і кінорежисер. Відомий передусім під власними псевдонімами. Його мати, яку він ніжно любив, була ак­трисою. Рятуючись від революції, вона з малим сином 1921 року вте­кла з радянської Росії, кілька років жили у Вільно, потім у Варшаві й нарешті осіли в Ніцці. Саме там, у Франції, виникла легенда, що бать­ко Ромена Гарі – славетний актор німого кіно Іван Мозжухін.

Усе життя Ромен Гарі ненавидів тоталітарні режими, фашизм і без­страшно боровся з ними як громадя­нин і письменник. Під час Другої світової він був воєнним льотчи­ком, героїчно бився з ворогом, і в його біографії є епізод, котрий дуже нагадує аналогічний у фільмі Леоні­да Бикова «В бій ідуть самі стари­ки». У листопаді 1943-го Ромен Гарі-штурман разом із пілотом та стріл­ком-радистом вилетіли на бойове за­вдання; в зоні зенітного обстрілу Гарі було поранено в живіт, водно­час у навушниках він почув голос пілота: «Мене поранено. Я осліп, ні­чого не бачу». Перемагаючи біль, Гарі давав команди сліпому пілоту, і з третьої спроби вдалося посадити літак на англійській території. В іс­торії французьких ВПС, пише peoples.ru, це був перший (і, мабуть, єдиний) такий випадок.

Смерть матері глибоко вразила, стала для Гарі тяжкою трагедією. Під час війни він регулярно одержу­вав її листи й вірив, що вона жива. Лише повернувшись після перемо­ги додому, дізнався, що мами давно немає на світі, а всі листи, передчу­ваючи, що невдовзі помре, вона на­писала заздалегідь, «аби хлопчик спокійно воював і ні про що не тур­бувався», і їх відсилала сусідка. Іс­торію стосунків із матір’ю Ромен Гарі змалював у одній з найкращих своїх книжок «Обіцяння на світан­ку» – це справжній гімн любові, си­нівській і материнській. «Знаєш, за­слуги матерів ніколи належно не оцінюють. Моя принаймні дістала право на книгу...» (там само).

Коли Гарі був консулом у Болі­вії, 1956 року, одержав повідомлен­ня, що його роману «Коріння неба» присуджено Гонкурівську премію. «Екологічний детектив» – мабуть, так припустимо окреслити жанр твору. Йдеться про ненависний, «буденний фашизм», як вважав Гарі: винищення тварин. Він любив і розумів тварин і, схоже, вони, у свою чергу, розуміли його. Принай­мні якось у зоопарку в Берні Гарі безстрашно зайшов до вольєра з ведмедями – й вони не зачепили його.

Свою першу книжку – «Європей­ське виховання» Ромен Гарі напи­сав у перервах між боями. Злий са­тиричний роман «Людина з голуб­кою» (під псевдонімом Фоско Сіні­бальді) став результатом близького знайомства письменника з ООН, де він представляв Францію й переко­нався в інтриганстві, брехні, дволи­кості політиків. Причому вони впіз­навали себе в персонажах твору.

Гарі був романтиком і реалістом водночас. За всіх твердих принци­пів і непохитних гуманістичних мо­ральних позицій, письменник над­звичайно любив розіграші, жарти. Серце його завжди сумувало, а вчинки були веселими, дотепними й сміливими. «Сумні клоуни» – так називається одна з книг Ромена Гарі. Таким, мабуть, був і він сам. І це також і про нього, пише Олексій Холкін, знаменитий епіграф Гессе до «Ігри в бісер». Мається на увазі, що саме завдяки творчості Гарі ба­гато шляхетних моральних засад, що на очах зникають, чимало висо­кодуховних і життєдайних, але ска­сованих «фейлетонною епохою» па­радигм мислення ніби з’являються знову, наближаються до нас і дару­ють надію, що народжуватимуться й існуватимуть.

• ЛІТЕРАТУРНІ «СУПЕРНИКИ»

У 70-х роках критика раптом вирішила, що Гарі як письменник ви­черпав себе, і тоді він удався до великої місти­фікації. Написав книгу «Голубчик» – і видав її під псевдонімом Еміль Ажар. Твір мав грандіоз­ний успіх. А Гарі писав і далі – під двома псев­донімами. Критики по­чали порівнювати Ажа­ра й Гарі – на користь першого, «молодого» й «перспективного». Зре­штою, твір Ажара «Все життя попереду» (сум­ний шедевр, нагадує фільм Роберто Беніньї «Життя прекрасне») одержав Гонкурівську премію за беззаперечного схвалення широкої читацької громадськості країни.

Гарі так і не видав таєм­ниці, й усі деталі цього розіграшу стали відомі лише після його смерті, коли було знайдено есе письменника «Життя й смерть Еміля Ажара».

2 грудня 1980-го Ромен Гарі наклав на себе руки. Не виключено, що це було пов’язане з тра­гічною любов’ю пись­менника до другої дру­жини, актриси Джин Сіберг, котра загинула 1979-го...

КОНКУРС ДИТЯЧОГО МАЛЮНКА

Сергій БАРАНЧИКОВ

завідувач відділуорганізаційно-гуманітарної роботи Закарпатської облпрофради

Для популяризації відповідального ставлення до вимог охорони праці, особистої безпеки на робочому місці та в побуті, сприяння розвитку дитячої художньої творчості в За­карпатській філії ПАТ «Укртелеком» проведено перший етап конкурсу дитячого малюнка на тему: «Безпе­ка для мам і тат». Координатор конкурсу у філії – керівник служби охорони праці, профспілковий ак­тивіст Вікторія Нога спільно з проф­спілковою організацією (голова Пе­тро Паук) провели організаційну та роз’яснювальну роботу в структур­них підрозділах філії серед праців­ників щодо активної участі їхніх ді­тей у конкурсі.

Було представлено 17 дитячих ма­люнків. У підсумку конкурсна комі­сія (голова заступник директора фі­лії з питань забезпечення життєді­яльності Олексій Крупкін) у катего­рії дітей віком до 6 років включно визнала переможцем Олександра Романа з Мукачевого (ЦТП № 7). Друге місце в цій категорії прису­джено Катерині Захаровій з Ужго­рода (АУП філії), третє – Золтану Уру з обласного центру (ЦТП). В ка­тегорії дітей віком від 7 до 12 років перше місце дістала Катерина Глушко з Мукачевого (ЦТП № 7), друге – Крістіана Нейметі з Ужгоро­да (АУП філії), третє – Мирослава Гештень із Сваляви (ЦТП № 10).

Переможців конкурсу в обох номі­націях нагороджено грамотами ад­міністрації та профспілкової органі­зації Закарпатської філії ПАТ «Укрте­леком» і призами, а всі інші учасни­ки конкурсу отримали подяки й за­охочувальні призи. Ці нагороди було вручено у Міжнародний день захисту дітей.

Роботи дітей-переможців із Закар­паття беруть участь у завершально­му етапі конкурсу.

МОТИВ І ЛЕЙТМОТИВ

Тетяна МОРГУН

спеціально для «ПВ»

«Із запізненням повідомляємо, пише bezkino.com, що на минулому «Берлінале» було представлено трейлер фільму «Окупація» україно-молдово-румунського ви­робництва. До відвідання Німеччини проект мав назву «Варіант Марконі» (а ще раніше «Операція Марконі» та «Отаман»)».

Усі джерела пишуть, що від початку ідея картини нале­жить сценаристу Марку Гресю та його сестрі Анні Гресь, яка попервах виступала й режисером стрічки, що задумувалася як історичний детектив за подіями 1920 року на Черкащині. Тобто фільм про Холодний Яр. У згаданому сценарії йдеться про жорстке проти­стояння, і передусім резидента головнокомандувача УНР Симона Петлюри Зенона Діброви та уповноваже­ного ВЧК товариша Марконі. Обидва герої – далеко не лубочні, вони не романтизуються. Це два сильних, ро­зумних і гідних один одного противники. Їхній кон­флікт, їхня боротьба й становлять основу сюжету про події в Холодному Яру. При цьому свого часу Анна Гресь акцентувала, що до роману Василя Шкляра «За­лишенець» цей сценарій не має жодного стосунку, йдеться не про екранізацію, а про самостійний твір.

Іще на початку минулого року держава обіцяла підтри­мати зйомки й виділити принаймні частку необхідних для цього коштів. Але «щось пішло не так (bezkino.com): на піт­чингу ОМКФ–2013 по­становником значила­ся вже Леся Калин­ська, а Марка Греся репрезентували не лише як сценариста, а й як режисера.

Зрештою восени 2013-го на Черкащині розпочалися зйомки фільму «Окупація» (котрий для деяких ЗМІ ще «існу­вав» як «Варіант Марконі», а для інших – як «зйомки за мотивами»). Це кіновиробництво очолив режисер з Молдови Валеріу Жерегу. Взагалі йдеться про копро­дукцію також і з Румунією.

Події фільму розвиваються 1920 року під час більшо­вицької окупації України й змальовують активний спротив радянській владі з боку самопроголошеної Холодноярської республіки. Загони повстанців контролюють більшу частину Черкащини (comments.ua). Тобто час і місце подій збережено. Вказане джерело повідомляє: «Проект «Окупація» став переможцем третього конкурсного відбору кінопроектів (пітчингу), що його Держкіно проводило 2012 року. «Тоді ідея та сюжет фільму сприймалися як спроба відновити за до­помогою кіномистецтва українську історію столітньої давнини – історію героїчної боротьби українців проти окупації своїх земель. Сьогодні події фільму набули чітких паралелей із нашою реальністю, – сказали в Держкіно» (кінець цитати).

Додамо, що в ролі Діброви – славетний Григорій Гла­дій (котрий нині мешкає в Канаді), Марконі – латвієць Андрейс Жагарс, козачки Марії – модель і співачка групи «NIKITA» Даша Астаф’єва.

22.06.2014

Тетяна МОРГУН спеціально для «ПВ»

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини