ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Браво, профспілкові таланти!

Юрій Лисенко

Вигуки «Браво!» й овації неодно­разово зривалися 14 травня в малій залі Харківського Наці­онального академічного теа­тру опери та балету. Ні, висту­пали не відомі артисти – тут відбув­ся заключний етап фестивалю май­стрів народного мистецтва «Проф­спілки Харківщини мають талан­ти!», організований Об’єднанням профспілок Харківської області. А розпочався фестиваль рік тому, коли Об’єднання профспілок Харківської області провело його перший етап – для працюючих спілчан.

Уже цьогоріч фестиваль продо­вжився виставкою-конкурсом робіт образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва й конкур­сом поезії «Профспілкова ліра» се­ред профспілкової молоді, й ці захо­ди мали беззаперечний успіх. І ось – четвертий етап, участь в якому взяли представники учнівської та студентської молоді. Загалом, фес­тиваль зібрав понад тисячу учасни­ків. Усі цьогорічні заходи були при­свячені 200-річчю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Вітаючи учасників фестивалю та численних глядачів, голова Об’єднання профспілок Харківської об­ласті Сергій Тесленко наголосив, що, сприяючи виявленню та розви­тку мистецьких надбань народу з різних видів народної творчості, на­даючи можливість реалізувати творчий потенціал спілчанам, під­нести художній рівень виконавської майстерності, профспілки області передусім мають на меті виховання патріотизму, людяності, бажання жити в мирній та заможній єдиній країні. На Харківщині аматорські колективи діють на підприємствах, в організаціях, навчальних закла­дах, посилюючи вплив народної творчості на естетичне виховання студентської молоді, трудящих і членів їхніх сімей. І це, поряд із соціально-економічним захистом трудящих, є пріоритетним напря­мом роботи об’єднання.

Останній етап фестивалю зібрав 15 учасників, які пройшли відбірко­вий тур або мають звання «Зразко­вий» і «Народний аматорський ко­лектив профспілок України». Всі вони ще раз довели, наскільки тала­новита харківська студентська та учнівська молодь. Їхні номери оці­нювало компетентне журі, до скла­ду якого ввійшли заступник голови ОПХО Ніна Караван, заслужений працівник культури України Ва­силь Салевич, лауреат Всеукраїн­ського конкурсу на кращий культурно-освітній заклад профспілок України, директор профспілкового Палацу культури ГПУ «Шебелинка­газвидобування» Тетяна Туракевич, викладач Харківського училища культури, хореограф, лауреат меда­лі Павла Вірського Олена Ковалев­ська. Цей склад журі й визначив пе­реможців.

Звання лауреатів фестивалю з врученням дипломів Гран-прі одер­жали: в номінації «Народне музич­не мистецтво» – вокальний ан­самбль української пісні «Лілея», номінації народне хореографічне мистецтво – народний ансамбль на­родного танцю «Зорисвіт», номіна­ції «Бальна хореографія» – народ­ний ансамбль бального танцю (всі вони представляють Харківський національний педагогічний універ­ситет ім. Г. С. Сковороди, обласна організація профспілки працівни­ків освіти і науки України), номіна­ції «Естрадне музичне мистецтво» – Ольга Глазунова та номінації «Те­атральне мистецтво» – театр естра­ди «Діалог» (представники Харків­ського національного медичного університету, обласна організація профспілки працівників охорони здоров’я). Ще один спеціальний приз – «Нащадки Великого Кобза­ря» одержали виконавці із театру-студії «Дзеркало» (Харківське вище професійне училище сфери послуг, обласна організація профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисло­вості, побутового обслуговування населення). Були також визначені дипломанти фестивалю. Всі пере­можці нагороджені дипломами, призами та подарунками.

• Не кажемо «прощавай», лише «до побачення!»

Отже, четвертий етап фестивалю «Профспіл­ки Харківщини мають таланти!» завершено. Але ми не прощаємося з фестива­лем, бо вже наступного року, до 70-річчя Перемоги у Вели­кій Вітчизняній війні, Об’єднання профспілок Хар­ківської області проведе гала-концерт переможців усіх ета­пів фестивалю.

 Один ліквідували, інший – запланували

 Як повідомляє i-pro.kiev.ua з посилан­ням на Status quo, Харківська міськрада вирішила ліквідувати «Харківський му­зей приватних колекцій». Зроблено це з метою економії. При тому, що згаданий музей існує вже 7 років, свого примі­щення він досі не мав (розміщувався в дитячій школі мистецтв), фонди не по­повнювалися. Аекспонована закладом колекція картин І. Лучковського самому музею не належить. Далі джерело, що­правда, «відзначилося», бо пише: «функції цього музею може виконувати Музей видатних харків’ян ім. Шульжен­ка». Їй-право, так і написано! Отже, «письменники» не чули про Клавдію Іванівну Шульженко, якій, власне, при­свячено цей музей і який носить її ім’я.

Аблагодійний фонд «Омріяна країна» оголосив про намір взяти в оренду Ша­рівський палацовий комплекс у Богоду­хівському районі. Це місце називають однією з найдавніших перлин палацово-паркової архітектури Харківщини, але вже кілька років ця перлина фактично не має господаря. Тож благодійний фонд узявся до шляхетної справи. Пло­ща парку – майже 40 гектарів. І його створення тісно пов’язане з історією се­лища, заснованого 1700 року осавулом Охтирського полку Шарієм: звідси й на­зва. Тут природний ліс, фруктові сади, поблизу тече річка Мерчик. Давні воло­дарі маєтку були людьми освіченими й цивілізованими, опікувалися розвитком парку, примножували кількість видів рослин, у тому числі й екзотичних, за­прошували фахівців, аби їх доглядали. Композиційним центром парку є двопо­верховий замок-палац. Його зовнішній вигляд та інтер’єри збереглися частково.

Був і лишається Зіркою!

Тетяна Моргун

спеціально для «ПВ»

 Шарль Аз­навур наро­дився 22 травня 1924 року. Отже, тиж­день тому йому виповнилося 90. Славний ювілей cпівака із світо­вим ім’ям, визна­ного кращим естрадним виконавцем ХХ століття згід­но зі спільним опитуванням журналу Time і CNN (1998). Азнавур створив майже тисячу пісень, зіграв у 60 кінофільмах і продав понад 100 млн дисків. Серед написаних ним пісень є так звані легендарні, їх міні­мум десяток – «Богема», «Учора ще», «Вона», «По­мерти за любов», «Тому що», «Немодні радощі» та ін. Але справедливо сказати, що буквально планетарне визнання дістала композиція Шарля Азнавура (з Жор­жем Гарваренцом) Une vie d’amour, що звучала в ра­дянському політичному бойовику «Тегеран-43» (ро­сійськомовна версія). Оригінальну співали Шарль Аз­навур і Мірей Матьє. Азнавур неодноразово викону­вав цю пісню й самостійно. На російську Наталія Кон­чаловська переклала назву як «Вечная любовь»: звіс­но, це довільний переклад, що його вимагав метро­ритм, але влучний і гарний. Пристрасть, ніжність, сум і навіть трагізм, що відчутно звучать у цій, здавалося б, простій мелодії, торкаються найпотаємніших струн серця і вже понад 30 років хвилюють, хвилюють... Акількома роками раніше (1974) Азнавур написав лейтмотив She для телесеріалу «Сім облич жінки», й пісня надовго стала британським хітом. Недаремно Шарль де Голль сказав свого часу про творчість Азнавура: «Ви підкорите світ, бо вмієте хвилювати». Аславетний французький шансоньє Моріс Шевальє висловився так: «Шарль Азнавур – величезний драматичний та­лант. Він одразу підкорює людину. Він – найзначущі­ший у своєму мистецтві».

Повне ім’я Азнавура – Шахнур Вахінак Азнавурян, за походженням він вірменин, але народився в Парижі, в родині емігрантів, співака й актриси. Зв’язок артис­та з історичною батьківщиною ніколи не переривав­ся. До 60-х роковин геноциду вірмен Азнавур разом із Гарваренцом написав пісню «Вони полягли», Вірменії присвячені й його пісні «Джан», «Автобіогра­фія», «Ніжна Вірменія». А1988 року після страшного землетрусу, що знищив, зокрема, Спітак, маестро за­фундував доброчинну асоціацію «Азнавур для Вірме­нії» та організував кілька мистецьких акцій для зби­рання допомоги постраждалим (ru.wikipedia.org).

Значну роль у кар’єрі тоді композитора-початківця зі­грала Едіт Піаф. Вона гідно оцінила не лише компо­зиторський дар Азнавура, а й його артистичний та­лант, включила виступи митця до своєї програми. І, як довела практика, не помилилась!

Азнавур пише також музику до оперет, багато зніма­ється у кіно. Знято стрічки й про нього самого. Акрім того, 2007 року заявив про себе й як про непересіч­ного літератора, видавши книгу Mon pere, ce geant («Мій тато – велетень»), що включає 16 коротких за­мальовок.

Шарль Азнавур постійно мешкає у Швейцарії, будучи тут із травня 2009 року послом Вірменії й постійним представником цієї країни у штаб-квартирі ООН. Його ім’ям названо площу в Єревані.

Людина світу, людина-легенда, для якої une vie d’amour і є способом життя й до мистецтва якої дуже важко бути байдужим...

01.06.2014

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини