«Прийдуть до тебе три празники в гості...»
Понад півтора тисячоліття, рік у рік, християни з радістю
й благоговінням відзначають день появи на світ Сина Божого, бо з цього
благословенного дня розпочався новий відлік людської історії, нове,
просвітлене, розуміння людьми сенсу свого буття. І хоч у кожного свій власний
розумовий, душевний і духовний шлях до Різдва, український народ віддавна та
заздалегідь старанно й радісно готується до різдвяно-новорічних свят. «Бо
прийдуть до тебе три празники в гості», – співається в щедрівці, і з них
найперший за значущістю – Різдво Христове.
Відомо, що цю велику подію до середини IV ст. відзначали в
контексті Богоявлення. І лише з 354 року Різдво вшановують як окреме свято.
Церква встановила, що таїнство народження Божої Дитини припадає на день 25
грудня – зокрема, з тих міркувань, аби замінити певні місцеві традиції, по
суті своїй язичницькі. Так, приміром, 25 грудня в Римі відбувалися святкування
на честь Бога сонця, якого було проголошено головним опікуном Римської імперії.
Тож Церква змінила його на Різдво «Незаходимого Сонця Правди». В одній із
своїх різдвяних проповідей св. Іван Золотоуст каже: «Чи може щось рівнятися з
цим празником? Бог на землі, а людина на небі, ангели служать людям, люди
спілкують з ангелами і прочими небесними силами; демони втікають, смерть
побита, рай отворений, клятва знята, гріх зник, провини прогнані, істина
зійшла на землю. Природа, перед котрою херувими берегли рай, сьогодні
злучилася з Богом».
У дохристиянській Україні культ сонця також був головним:
наші предки поклонялися йому, бо вірили, що сонце позбавляє землю від темряви,
дарує надію на воскресіння природи від «смерті зими», плекає трави й плоди. А
вже із запровадженням християнства до традиційних святкувань заводиться інший
сенс: розуміння Сонця як Бога; Сонце, джерело тепла й добра для всього сущого,
– Предвічний Бог.
Зрештою, те, що православні святкують Різдво Христове 7
січня, пояснюється введенням 1582 року римським папою Григорієм нового
календаря, так званого «григоріанського», замість юліанського.
-
ПРИГОТУВАННЯ ДО
СВЯТ-ВЕЧОРА
В Україні до Різдва
починали готуватися ще влітку. Під час жнив перший (або останній) сніп жита
чи пшениці не обмолочували, додавали до нього по кілька стеблин інших злаків
та перев’язували одним, двома, а подеколи й трьома перевеслами. Цей сніп (назви
в різних місцевостях: «дідух», «коляда», «кріль», «зажин», «баба») разом із
в’язками сіна вносили до хати в надвечір’я Різдва Христового. На одну з них
ставили «дідуха», другу клали на стіл, третю – під стіл. Під скатертину на
кожному куті столу клали зубчики часнику, що мали відганяти нечисть, бо ж
Вечеря – Свята, а отже, чиста.
З давніх-давен на Свят-вечір готується 12 пісних страв: наші
предки присвячували одну страву кожному місяцю року, а ближче до сьогодення
кількість страв почали трактувати як данину апостолам Ісуса Христа, яких було
12. Утім, дослідники відзначають, що кількість наїдків, а надто складники
завжди дещо різнилися залежно від місцевості й заможності родини. Страви
готувалися з усього, що давали сад і город кожного господарства, аби в такий
спосіб прийняти бога врожаю й душі дідів-прадідів: а вони, скуштувавши всього
цього, забезпечать у новому році ще кращий врожай.
У піч належало класти 7 або 12 полін, набрати досхідньої
води, аби залити нею пшеницю й сушені фрукти.
Отже, дві головні страви на Свят-вечір – кутя й узвар. Кутя,
як правило, вариться з пшениці й подається з маком та медом. Неподрібнені
зерна пшениці – символ життя, що минає й відроджується, мак (знак сну, смерті)
– символ душ померлих родичів, мед – символ доброї новини, яку приносить у світ
Христос, об’єднуючи всіх у своїй Церкві. Авсі інгредієнти разом символізують
єдність усього роду, минулих і сущих поколінь, перемогу життя над смертю. Серед
неодмінних страв – різдвяні хліби. Хліб на Свят-вечір має різні назви й різний
вигляд, але ніщо так не підкреслює урочистість та святковість атмосфери, як
неповторний аромат свіжоспеченого домашнього хліба. Окрім головних страв,
господині варять голубці з рисом та грибами, гречкою, картоплею тощо; капусту з
пшоном і горохом або квасолею, пісний борщ із рибою, вареники з капустою, каші
– гречану, пшоняну. Смажать рибу, печуть млинці з кислого тіста.
Починати трапезу належить із спільної молитви до Господа й
не раніше, ніж зійде перша зірка й господар засвітить свічку на столі.
Авже під час трапези й починається колядування. Колядують
цього дня по всій Україні. «Пускай до хати колядувати, дай Боже, колядувати,
вас віншувати, дай Боже...», – співає гурт. Ав хаті стіл аж угинається від
страв, та частування не головне, бо сутність колядування – прославляти Христа,
побажати всіляких гараздів господарям дому.
МОЛИТВА
ЗА
УКРАЇНУ
(духовний гімн України)
«...я написав «Молитву» руських (українських) дітей, а
Микола Лисенко завів її на ноти і придбав дуже хорошу музику, котра дуже усім
сподобалась».
З листа Олександра Кониського до Богдана Кирчіва, 26 березня
1885 року
Боже великий, єдиний,
Русь-Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.
Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
Вчистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.
Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої ласки-щедроти
Ти на люд наш зверни.
Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа.
МОЛИТВА ЗА
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД
Всемогутній Боже і Царю
Всесвіту, Спасителю наш, Ісусе Христе, що любиш весь людський рід і своїм Безмежним
Провидінням опікуєшся кожним народом зокрема! Поглянь милосердно і на наш український
народ, який з повною надією припадає до Тебе, як до свого найкращого Отця і Премудрого
Царя. Ми, діти цього народу, є покірно послушними Твоїй Святій Волі, ми любимо всіх
людей, яких Ти відкупив Своєю Святою Кров’ю на Хресті, а найперше любимо щирою
християнською любов’ю наш український народ. Тому з любови до нього, а вірніше
з любови до Тебе, наш Боже, благаємо: прости йому всі провини, поправ всі його
злі нахили, а скріпи добрі нахили; змилосердися над ним у всіх його потребах. Оберігай
його перед усякою кривдою й несправедливістю ворогів. Зливай на нього безнастанно
Твоє щедре Благословення.
Благаємо Тебе, наш Боже, пішли українському народові святих,
великих Твоїх слуг, щоб прикладом і словом були його мудрими провідниками у всіх
царинах народного, суспільного і громадського життя. Провідникам нашого народу
дай Світло Твоєї Премудрости з Неба. Дай нам численне й добре та святе духовенство!
Заопікуйся молоддю, щоб вони не розтратили Ласки Святого Хрещення, щоб одержували
в родині і школі основне християнське виховання і стали добрими синами і дочками
свого народу. Благослови всі наші родини, щоб батьки були зразковими і ревними
християнами, а матері визначалися мудрістю, побожністю і дбайливістю у вихованні
дітей. Поклич багатьох до монашого стану, до геройських жертв за справи Церкви й
народу.
Благослови працю українського народу на всіх ділянках розвитку:
науки, мистецтва й добробуту. Та благослови всіх і все, щоб наш народ, живучи мирно
та щасливо, міг добре Тобі служити, а з Твоєю допомогою одержати Вічну Небесну
Батьківщину.
НОВА
РАДІСТЬ СТАЛА
(колядка)
Нова радість стала, яка
не бувала:
Над вертепом звізда ясна світу засіяла. (2)
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого повився. (2)
Ангели співають, «слава» воскликають,
На небесах і на землі мир проповідають. (2)
Давид виграває, в гуслі ударяє,
Мелодійно і предивно Бога вихваляє. (2)
І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Від Марії рожденного, смиренно благаймо: (2)
Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю. (2)
Даруй господарю, його господині,
Даруй літа щасливії нашій неньці Україні. (2)
Нашій ненці Україні і її народу
Даруй літа щасливії, Щастя, Долю і Свободу! (2)
27.12.2012
Тетяна МОРГУН, оглядач «ПВ»
|