СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Богдан Ступка. Сумні штрихи на незабудь

«Людина нібито не літає? А крила має. А крила – має!»

Ніхто не зміг би так, як він, прочи­тати цей вірш Ліни Костенко! Ніхто... І все, перелічене у костенків­ських рядках, те, що дає людині крила, – цілком усе! – мав не­забутній Богдан Ступка. Справді: мав чоловік роз­кішні крила!

Здавалося б, ще на пам’яті яскравий «Концерт № 70» – ювілейний вечір на вшанування 70-річчя Богдана Сильвестро­вича у стінах його рідного театру імені Івана Франка. Не минуло й року, як Май­стра не стало... Ще за жит­тя Ступку справедливо на­зивали генієм, однією з найпомітніших постатей не лише українського чи пострадянського, а й світо­вого художньо-культурного простору. Після смер­ті актора така оцінка лише справедливо утвердилась. Бо незамінний.

Народний артист СРСР, лауреат Державної премії СРСР, Герой України Бог­дан Ступка, актор пере­важно драматичний, зі­грав понад п’ятдесят ролей у театрі й понад сто у кіно. Й урешті-решт став симво­лом української нації та національної культури, зразком того рівня гіднос­ті й майстерності, до якого важко, але необхідно до­тягтися. Незабутні теа­тральні роботи Богдана Ступки шляхетні, витон­чені, майже недосяжні щодо майстерності: Котля­ревський, Едіп, Лір, Вой­ницький, Тев’є, Ієшуа, Лев Толстой, Мефістофель...

За свою кінокар’єру Ступка був удостоєний 15 нагород і призів, зокрема «Ніки» та «Золотого орла». З цього приводу сам актор казав: «Я український ак­тор, який знімається у ро­сійських фільмах. І за це вельми вдячний. Маю чи­мало російських друзів. Так само і в Польщі, бо там кажуть: «Богдане! Ти наш!» І я відповідаю, що я український актор, котрий знімається у польському кіно».

Чимало славетних росій­ських акторів, що не змогли бути особисто присутніми на 70-річному ювілеї Богда­на Ступки, надіслали йому свої відеозвернення. Серед них – популярний актор Сергій Гармаш, котрий, як писала А. Шестак у «Буль­варі Гордона», зняв відео­кліп: «Дорогой папа! Я дарю эту песню тебе». «А знаєте, чому «папа»? – пояснив юві­ляр. – Якось ми з Сергієм, перебуваючи в Росії, в уні­сон почали читати Шевчен­ка – «І мертвим, і живим, і ненародженим...». Росіяни аж роти порозкривали: ну добре, я з Києва приїхав, але Гармаш! Коли дочитали до кінця, то всі, хто слухав, за­аплодували. Ми обнялися, і я вперше звернувся до Сер­гія: «Синку». А він до мене: «Батьку»...

Найактивніше Ступка знімався в останні роки життя, при цьому апофео­зом його світової кінослави вважається роль Констан­ти у фільмі Кшиштофа За­нуссі «Серце на долоні», ко­тра настільки підкорила журі третього Римського міжнародного кінофести­валю, що акторові було вру­чено срібного «Марка Авре­лія» – приз за кращу чоло­вічу роль. Як згадують біо­графи, на нью-йоркській прем’єрі фільму Кіри Му­ратової «Два в одному» Бог­дана Ступку ставили в один ряд із такими зірка­ми, як Роберт Де Ніро, Аль Пачіно та Ентоні Хопкінс – за вражаючу майстер­ність та багатогранність мистецького самовияву.

Передостаннього «Золо­того орла» Ступка одержав за роль Тараса Бульби в од­нойменному фільмі Воло­димира Бортка, фільмі, не­щадно розкритикованому кінознавцями (нехай це за­лишиться на їхньому сум­лінні), проте яскравому й такому, що запам’ятовується передусім завдяки не­перевершеній грі Майстра. Володимир Бортко сказав так: «Я вважаю, що Ступка був скрипкою Страдіварі, і з ним померли десятки лю­дей, котрих він зіграв».

...Але на початку був Орест у знаковому фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою». З при­воду цієї ролі 29-річного Ступки відомий кінокри­тик Андрій Плахов писав: «Я добре пам’ятаю Ступку в цій стрічці. Створений ним образ був цілком но­вим для радянського кіно. Він показав людину, пов’язану з націоналістич­ним підпіллям в Україні... й це було дуже революцій­но як на той час». Звісно, Богдан Ступка не зробив Ореста «однобарвним». Його герой водночас і складний, і чарівливий, жорсткий і неймовірно притягальний. І для актри­си Лариси Кадочникової спогад про цю спільну далеку-далеку роботу в партнерстві зі Ступкою є одним із найдорожчих...

За тиждень до смерті Богдан Ступка дав згоду знятися у фільмі «Біла го­лубка», куди його запросив відомий актор і продюсер Сергій Жигунов (спільна ро­бота – телесеріал «Одного разу в Ростові»). Дізнавшись від журналістів «Сегодня» про смерть актора, Жигунов розплакався. За його слова­ми, «Ступка був найбіль­шим актором на території СНД. Такий веселий, до­брий, життєрадісний, вра­жаюче талановитий...»

Режисер Сергій Проскур­ня поділився з Фокус.ua: «Наша спільна подруга... львівська глядачка, за­гальновизнаний театраль­ний талісман, вдивляю­чись у портрет Богдана Ступки над його труною на сцені театру імені Фран­ка, шепоче мені: «Дивись, який він високочолий, який інтелігентний, який вишуканий. Завжди Бог­дан Сильвестрович був та­ким, завжди!»

...Курбас мріяв про ро­зумного актора, про блазня-філософа. Шкода, що він не бачив на сцені та на екрані Богдана Ступку. Ми його бачили і тепер знає­мо, про що мріяв Курбас».

 ІДЕЯ ПАМ’ЯТНИКА

Нині обговорюється ідея спорудження пам’ятника незабутньому Майстрові. Яким буде такого роду уві­чнення пам’яті Богдана Ступки? Одеський скульптор Михайло Рева, багатолітній друг родини й хреще­ний батько онука актора, бачить надгробок у вигля­ді руки, що тримає на мізинці театральну маску. Мо­нумент з’явиться на могилі через рік. На перший по­гляд, це буде щось абстрактне й загальне. Проте Михайло Рева з цього приводу висловився так: «Га­даю, Богдан Сильвестрович не схвалив би, якби його зобразили у вигляді скульптури самого себе».

Рука з бронзи стоятиме на гранітному постаменті. Розміри монумента поки що не затверджено.

 ЧИЇХ БАТЬКІВ МИ ДІТИ

Як відомо, серед десятків сповне­них безмежної любові до рідно­го краю творів Бориса Грінчен­ка особливо ви­різняється його вершинна праця – чо­тиритомний «Сло­варь української мови».

 І хто розуміється на цьому, той знає, що ця праця, як свого часу «Граматика» Ме­летія Смотрицького, – «вра­та учености» для українців. Влучно сказав свого часу письменник Микола Чер­нявський: «Борис Грінченко більше працював, ніж жив».

4 липня цього року Верхо­вна Рада України ухвалила постанову «Про відзначен­ня 150-річчя від дня наро­дження Бориса Дмитровича Грінченка» (1863–1910). На­разі передбачено створен­ня організаційного коміте­

 ту, розроблення й затвер­дження плану заходів із під­готовки, проведення та фі­нансового забезпечення вшанування пам’яті видат­ного вченого, письменника, педагога, публіциста, пере­кладача, мовознавця, етно­графа, громадського діяча кінця ХІХ – початку ХХ сто­ліття. Наступного року пла­нується проведення тема­тичних виставок, видання наукової та літературної спадщини Бориса Грінчен­ка, низка відповідних теле- і радіопередач, освітніх та художньо-мистецьких захо­дів, зрештою, видання тво­рів письменника у серії «Шкільна бібліотека».

...А ТАКОЖ І КОЗАК МАМАЙ

 До 21-ї річниці Незалежності України та Дня Державного Прапора України приурочено ви­ставку артраритетів «Український світ», що сьогодні відкривається на території Софії Київ­ської у Центральному державному архіві-музеї літератури й мистецтва України.

Ініціювали та орга­нізували експози­цію працівники Державної архів­ної служби Украї­ни й директор ЦДАМЛМ Олена Кульчий. Автор експозиції – Ва­силь Шепелюк.

У складі ЦДАМЛМ України – одинад­цять меморіаль­них кабінетів видатних дія­чів національної літератури й мистецтва минулого сто­ліття. А багатющий музей­ний фонд цього закладу, що формувався понад 40 років, нині налічує більш як 20 ти­сяч предметів, серед яких, зокрема, приватні колекції живопису, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, а також колекції організацій творчих спілок та мистецьких установ.

Більшість робіт експонува­тимуться вперше. Це пере­дусім україністика, пред­ставлена такими відомими майстрами образотворчос­ті, як В. Бородай, І. Кавалері­дзе, Ф. Самусєв, В. Зарець­кий та ін. і народними умільцями, що експонують оригінальну кераміку, різь­блення по дереву, чеканку, зразки вишиванок, писан­карство тощо.

Серед унікальних меморі­альних речей – гітара Воло­димира Сосюри, вишиванка Леоніда Собінова, рибаль­ські снасті Остапа Вишні, особисті речі Григорія Ко­синки, Бориса Лятошин­ського, Левка Ревуцького, бандура Юрія Смолича, па­літра Анатолія Петрицько­го, віночок Наталії Ужвій.

Сторінку підготувала Тетяна МОРГУН, «ПВ»

29.08.2012

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини