СЕРГІЙ БИЗОВ: «МИ ПРАЦЮЄМО НАД ЗРОСТАННЯМ АВТОРИТЕТУ ПРОФСПІЛОК У СУСПІЛЬСТВІ»

Усі барви душі

У січні 2011 року в Кіровоградському обласному художньому музеї відбуло­ся відкриття одразу двох виставок: видатного художниказемляка, члена Національної спілки художників України Юрія Луцкевича (1934–2001) та дружини художника, теж члена НСХУ Галини Городнічевої (м. Київ).

Юрій Павлович Луцкевич – визнаний лідер українського необароко. Він належить до покоління художників, яке прийшло в мис­тецтво у 60-ті роки XX століття. Для нього це був час відходу від «школи», тобто академіч­них норм у живописі. Справжньою пристрастю художника стають пошуки не прив’язаної до тематичної кон’юнктури живописної гармонії в її індивідуальному авторському тлумаченні.

На творчий стиль Галини Городнічевої найбільше вплинув живопис Ремб­рандта, Тиціана, Ель-Греко, Ватто, Сезана та Пікассо. На думку художниці, цих різних митців об’єднує відчуття плоті кольору, фарби – як «божественної гли­ни», з якої можна ліпити власний світ.

Юрій Луцкевич творив на від­чуттях, але до­сить матеріаль­но, разом із тим його роботи сповнені пое­тичної фантомності. В них панує дух фантастичності, потяг до надзвичайного, таємничого й символічно­го. Митець прагнув показа­ти не соціальну, а божест­венно-духовну сутність лю­дини, заглянути до ірреаль­них глибин її особистості, ігнорував побут і реаліс­тичну правдоподібність, його вабили символи та алегорії. Він бачив у світі багато театрального і деко­ративного.

Метод Луцкевича – на­слідування імпресіоністич­ного погляду на світ (але не імпресіонізму як такого). Швидкі, немовби ескізно покладені мазки, чисті яскраві кольори передають відчуття емоційного підне­сення. Радість, людяність, оптимізм, краса – основні принципи, на яких ґрунту­валася творчість видатного українського живописця.

Юрій Павлович – ми­тець дуже різнобічний, він однаково успішно працю­вав у різних жанрах: на­тюрморт, пейзаж, портрет, тематична картина, ню – як у «чистому вигляді», так і у взаємопроникненнях.

Ю. Луцкевич – перший майстер, що засвідчив на­родження нової хвилі нео­барокових пошуків уже в сучасному українському мистецтві. За своє життя митець не дістав жодних звань. Та це його не обхо­дило: він повністю нале­жав мистецтву, а воно – людям.

На жаль, за життя май­стра не було організовано жодної персональної ви­ставки його творів у рідно­му місті. Перша експозиція – за сприяння його дружини Галини Городнічевої – від­булася лише у 2003 році.

Твори майстра зберіга­ються у музеях, галереях та приватних зібраннях Украї­ни, Росії, Німеччини тощо.

Г. Городнічева – учас­ник численних республі­канських, всесоюзних та міжнародних виставок.

Галина Городнічева чут­тєво любить живопис, пише з насолодою й живе всією повнотою життя. Має надію ці відчуття передати й іншим.

27.01.2011

Анатолій КІМНАТНИЙ, Кіровоград

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини