Байки
Володимир ПАСТУШЕНКО,
голова Донецької обласної ради
профспілок
РАДІО-СВАХА
Наслухавшись, як щасливо
Може скластись доля,
Оголошення послала
На радіо Оля:
«Одинока, 30 років,
Ніжна, справедлива,
Зріст середній, а лицем –
Кажуть, що вродлива.
Маю дім свій і садибу,
Гарна господиня.
На подвір’ї стоять власні
Трактор і машина.
Хочу зійтись з чоловіком
Добрим та порядним,
Самостійним та на вид
Не дуже огрядним.
Щоб до техніки тягнувся
Та був працьовитий,
У скрутному становищі
Знав, як поступити.
Перевагу той одержить,
Хто на ділі вміє
Чітку вигоду добути,
А не лежать і мріять».
Вже на другий день у неї
Була телеграма:
«Ми створені жити разом…
Цієї ж думки й м а м а!
Щодо викладених вимог,
То їм – відповідаю!
І що шлюб наш неминучий,
Тепер точно знаю!..
Прошу срочно ф о т о з н і м о к –
Горю як реактор
З нетерпіння роздивитись…
Д і м, м а ш и н у й т р а к т ор !!!»
ЦІНА МИСТЕЦТВА
«І не стійте, не вмовляйте –
Не продам картину!
За ці гроші?! Смієтесь?!
За що ж я гнув спину?!
Не цінуєте мій труд,
То зважте хоч на от що:
Мені одне полотно
Обійшлось дорожче!»
«Киньте, – каже покупець, –
Марно гарячитись,
Бо саме труд ваш і не дає
З ціною змиритись!
Те, що я вам пропоную,
Ясно, для вас гірше…
Так за ч и с т е полотно
І я дав би більше!»
МИРГОРОДСЬКИЙ РОМАН З
ПРОДОВЖЕННЯМ
Стиль життя, а не хвороба –
Діабет цукровий,
Тож в відносинах курортних
Кожний тут здоровий.
Про діток, близьких та рідних
Часто забувають…
Що ж твориш ти із людьми,
«Березовий Гаю»?!
У щасливім забутті
На два тижні з гаком
Поєднуєш ти людей
Громадянським браком…
Не уникла й Катерина
Вільного кохання,
Як зустріла Василя –
Зникло все вагання.
Це був, Боже, саме той:
Чорні брови, вуса,
Статний, наче Аполлон,
Суцільна спокуса!
Тож пройшли всього два дні
Курортного строку,
Як одне вже без одного
Не ступає й кроку.
Зранку разом на бювет,
На аналіз крові,
А звечора до світання –
Пора для любові.
А коли роман дійшов
Клятої розлуки,
Вони ще дві години на пероні
Тримались за руки.
Увесь цей час Василь вдивлявся
В її очі сині
І зустрітись через місяць
Вмовляв Катерину.
В неї сльози на очах,
Вся тремтить від страсті:
«Не зможу я відбитися
Від злої напасті!
Дома ж діти і хазяйство –
Що скаже Петруха?
Та препона г о л о в н а –
Пронира-свекруха!..»
«Давай от що, – Василь каже, –
Щоб «обійти маму»,
Дам тобі я офіційну
Виклик-телеграму:
«Терміново приїзди,
Бо померла тьотя!»
А зустріти щоб – вкажу
Місто, дату й потяг».
…Через місяць вся родина
Обсуждала звістку,
Та чи пускать Катерину
У тяжку поїздку?
Згодні, як завжди, на все
Свекор і Петруха,
І як завжди в позу стала
Хитрюща свекруха.
Каже: «Катя дуже наївна
У житейській прозі,
Тому вдвох нам буде краще
В далекій дорозі!..»
Катя встигла при зустрічі
Бойфренду шепнути,
Що прибула «під конвоєм»
І невільна й дихнути…
Вася дзвякнув по мобілці –
З’явились машини…
Посадив в одну свекруху,
В іншу – Катерину…
Тільки через три доби
Жінки зійшлись знову,
Сіли в купе і ніяк
Не почнуть розмову…
Врешті Катя тихо-тихо:
«Визнаю провину,
Тому згодна я на все,
Що скажете сину.
Порадите лупцювати –
То підставлю спину.
А скажете розійтися –
Дім я ваш покину».
А свекруха у відповідь:
«Оказія сложна!
Тут рішення «з кондачка»
Приймати не можна.
Ще не знаю, що я скажу
І Петру, і діду –
Та на дев’ять днів і сорок
Ми точно поїдем!»
ДЗВОНИ
Як дорвалися до влади
Наші демократи –
Нечуване витворяють,
Щоб «бідність здолати».
І все то те – «для людей»,
Все – «в їх інтересах»…
Тож «кращає» життя наше
Від стресу до стресу!
Гребуть кляті олігархи
І зліва, і справа,
Людям їсти вже нічого,
А їм – все ще мало!
Здешевіла наша праця,
Здорожчало сало…
А скільки вже ветеранів
Поміж нас не стало?!
Одна втіха правовірним –
Дзвонять в храмах дзвони
Кожний тиждень, у свята,
Визнані законом.
Та не до свят нас спонукають
Всі інші закони…
Тож задуматись пора:
По к о м у ті дзвони?!
ВИХІД
Прибіг Семен до Тараса
У одних шкарпетках:
«Дай «зелених» сотень дев’ять,
Бо програв в рулетку!»
Той дає три сотні й каже,
Що більше не має,
А Семен як заґвалтує:
«Ти мене не знаєш!
Добав ще шість! Сім’ю врятуй!
Бо в лиху годину
Можу я життя позбавить
Себе, жінку й сина!»
«Страшна дійсно, – Тарас каже, –
Склалася картина…
Щоб не дать сім’ї загинуть,
Вихід тут єдиний:
Оскільки грошей недостає
Рівно на третину –
То кінчай з життям один,
Облиш жінку й сина!»
СЕМІНАР-ЕКСПРЕС
У політичних діячів
така вже робота,
Коли саме головне – язиком «молоти».
Якщо з ними в спілкуванні хочеш ти прогресу,
Мусиш пройти курс наук семінар-експресу.
Ця «метода» з Америки до нас завітала,
Бо іншим стало спілкування, життя іншим стало!
Досвідчені фахівці за солідну плату
Навчать тебе, як зиск мати із рідного брата!
Тут освоїш – як питання маєш ти задати,
Так, щоб «тільки тут і зараз» відповідь дістати.
Як скараскатись нахаби, що лізе у вуха
Й не дає робить нічого – тільки його слухай!
І не просто обірвати за секунд п’ятнадцять,
А при цьому – не образить, ще й вернуть до праці!
Як представить опонента простому народу
Так, щоб вихід мав один – із мосту та в воду!
Розпізнати як людині завдяки жаргону…
У соколі-кандидаті – «облізлу ворону»!
Тут уміння ти здобудеш давать компліменти –
Глядь, на старість забезпечиш ще дещо, крім ренти!
Якщо ж будуть, не дай Боже, козні від колеги –
За порадою звернись до Дейла Корнегі!
Коли ж всю оцю премудрість засвоїш ретельно,
Вішай в себе на роботі «Не чіпай – смертельно!»
ЧУЖІ СЕРЕД СВОЇХ?
«Люди гинуть за
метал!» – стверджував Мефістофель. Але не лише люди – падають стіни колись
стрункої духовної будівлі, яка ще недавно насичувала людські серця високою
культурою, вдячністю, натхненням і захопленням. Серед похмурих новин старого
київського Подолу, а це загрози Андріївському узвозу, виселення Київського
муніципального академічного театру опери й балету для дітей та юнацтва зі
свого приміщення, перетворення Гостиного двору на торговельно-офісний центр,
з’явилася ще одна. Казусна новина, в стилі чорного гумору, та, на жаль, не
унікальна.
Національна Спілка художників України добивалася в міста земельної
ділянки для своїх майстерень. З огляду на виселення художників з майстерень на
Андріївському, дуже вчасно й актуально. І бажаного добилася, землю отримала. А
отримавши, всупереч власним же деклараціям, «забула» про потреби колег і
вирішила побудувати на цій території висотки, залучивши інвесторів. Керівники
спілки, виявляється, мріють про шість 25-поверхових будинків і ще двійко менш
високих. Отже, вони, як і планувалося, – забудовники, тільки «перефарбовані».
Художники обурені до краю й намагаються не допустити забудови цінної землі, що
нелегко їм дісталася. Навіть провели виставку-протест задля «збереження традиційного
київського духу». Однак київський дух – а Поділ і згадана територія по вул.
Сошенка є історичним ареалом Києва – як ми вже не раз переконувалися, не
цікавить тих, хто «на ловлю счастья и чинов заброшен к нам по воле рока»...
І ЗНОВУ– ТАЄМНИЦІ
Можна нарахувати
немало вітчизняних та зарубіжних фільмів, у назві яких є слово «таємниці».
Незабаром їхні лави поповнить серіал про роботу оперативників міського управління
МВС – «Таємниці великого міста». Але йдеться не про Петрівку, 38. Місце дії –
Київ, з усіма його прикметами і, як пишуть, національну ідентифікацію героїв
не буде розмито, а сюжетна лінія відповідатиме сьогоднішнім реаліям. Більше
того, знімальна група спеціально намагалася зробити нашу столицю впізнаваною,
по суті вона теж – один з героїв стрічки. До проекту залучено виключно
українських фахівців, що на сьогоднішній день уважається безпрецедентним.
Метр радянського й українського кіно В’ячеслав Криштофович
(«Самотня жінка бажає познайомитись», «Ребро Адама», «Володя великий і Володя
маленький», «Приятель небіжчика») уже відзняв чотири пілотні серії про
київських сищиків під егідою компанії «Українська Медійна Група». Сценарій написав
відомий літератор, майстер детективного жанру Анатолій Крим. Чистий сценарний
ексклюзив: наші – про нас. «Кістяк» усіх серій – історія чотирьох
міліціонерів-штрафників, які працюють над нерозкритими справами. Але, з іншого
боку, творці картини, очевидно, мають підстави окремо акцентувати, що новий
серіал не буде ні копією, ані рімейком, приміром, «Вулиць розбитих ліхтарів»,
а цілком оригінальним продуктом, що міститиме цікаві й свіжі історії в
характерному київському контексті.
Якщо вітчизняні телеканали цим проектом зацікавляться, серій
буде значно більше.
СТОРІНКУ ПІДГОТУВАЛА ТЕТЯНА МОРГУН, «ПВ»
26.06.2012
|
