ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Профспілковий рух: проблеми і тенденції

В усьому світі під впливом процесів глобалізації, створення транснаціо­нальних компаній, посилення експлу­атації трудівників профспілковий рух прагне до консолідації, у ньому ак­тивізуються об’єднавчі процеси. В Ук­раїні ж – усе навпаки. За даними Міністерства юстиції України, на 1 вересня 2010 р. легалізовано 138 всеук­раїнських профспілок та 16 всеук­раїнських об’єднань профспілок. З них до складу ФПУ входить 44 профспіл­ки, які об’єднують понад 8 млн спіл­чан. Решта профспілок, що не вхо­дять до складу ФПУ, налічують при­близно 3–3,5 млн. Деякі з профспілок задекларували свою чисельність, але документально її не підтверджують.

Продовжують виника­ти так звані «жовті» проф­спілки, які створюються під суто політичні проек­ти задля імітації підтрим­ки певних сил «знизу». Ро­ботодавцям вигідно мати «кишенькові» профспілки, такі, які б займали щодо них угодовську позицію.

Одним з головних кри­теріїв, що визначають со­ціальний статус будь-якої громадської організації, є її чисельність. Профспіл­ка, яка прагне бути силь­ною, та успішною, пови­нна постійно боротися за високий рівень членства. Залучення нових і нових спілчан повинно постій­но бути в полі зору кожної профспілкової організації.

Аналіз статистичних даних членських органі­зацій ФПУ свідчить про сталу тенденцію до зни­ження профспілкового членства (діаграма 1). Загальна чисельність профспілок, що входять до складу ФПУ, за роки незалежності зменшила­ся майже на 62 відсотки – з 25 млн у 1992 р. до 8,6 млн у 2009 р.

Єдина профспілка, яка за роки незалежнос­ті не тільки не знизила профспілкового член­ства, а навіть дещо на­ростила його, це – Проф­спілка працівників освіти і науки України. Її збільшення відбуло­ся, насамперед, за раху­нок розширення мережі навчальних закладів, зростання в них чисель­ності студентів. Якщо в 1995 р. членами проф­спілки були 947,6 тис. студентів, то в 2009 р. – 1105,2 тис., або на 8,5 від­сотка більше.

Рівень довіри населен­ня до профспілок засвід­чують результати соціо­логічного опитування, проведеного Центром Разумкова у жовтні 2009 р. На запитання «Чи дові­ряєте Ви профспілкам?» 5,1% респондентів відпо­віли – повністю довіряю, 27,7 – швидше довіряю, 28,1 – швидше не довіряю, 21,5 – повністю не довіряю, а 17,6 не змогли відповісти (діа­грама 2).

Майже третина опита­них довіряє чи швидше довіряє профспілкам. У рамках подібного дослі­дження Центром Разумко­ва на запитання «Хто має представляти Ваші інтереси в суспільних проце­сах у першу чергу?», було отримано такі відповіді:

політичні партії – 26,4% респондентів;

не змогли відповісти – 18,2%;

громадські організації – 13,8%;

профспілки – 13,5%;

бізнесові структури – 1,4% респондентів.

Отже, більшість грома­дян України не вбачає у профспілках організацію, яка захищає інтереси пра­цівників. Такі негативні результати опитувань профспілки України отри­мали здебільшого через відсутність узгодженої тактики діяльності щодо захисту інтересів люди­ни праці. Не простежу­ються чіткі солідарні дії профспілкового руху і у відносинах з державою та роботодавцями. Низьким лишається рівень взаємо­підтримки під час акцій протесту, що проводяться окремими профспілками.

Проаналізуємо причи­ни падіння членства проф­спілок. До об’єктивних причин цього явища мож­на віднести такі: спад виробництва, заміна по­токового виробництва новітніми технологіями, поширення аутсорсингу, антипрофспілкова пропа­ганда, руйнація цілісності профруху альтернативни­ми профспілками. Однією з головних суб,єктивних причин є розчарування спілчан у можливостях профспілкових структур. Крім того, профспілкові лідери в більшості випад­ків виявили нездатність переорієнтувати профор­ганізації на роботу в нових соціально-економічних умовах та визначити за­хист прав найманих пра­цівників як пріоритетний напрям діяльності.

Хоча в останні роки вихід із профспілок за власним бажання зменшу­ється, він усе ж є досить ви­соким. Це підтверджують статистичні звіти член­ських організацій ФПУ (діаграма 3).

Гострою лишається про­блема оновлення кадрів. Адже імідж профспілки, кожної профспілкової ор­ганізації формується на основі прямого контакту. При цьому кожний профпрацівник сприймається як своєрідне уособлення тієї чи іншої організації. Саме з цього судять про її загальний стан.

Аналіз віку голів облас­них організацій профспі­лок, наприклад, свідчить, що на цих посадах взагалі немає молодих людей ві­ком до 35 років. Керівники обласних організацій – це, переважно, особи перед­пенсійного, пенсійного та післяпенсійного віку.

Однією з проблем, що стримують розвиток проф­спілкового руху, вплива­ють на його згуртованість і єдність, є інформаційна закритість. Власні ін­формаційні потужності профспілок – недостатні, профспілкові видання – малотиражні і мають виключно внутрішній ха­рактер розповсюдження. Жодна з профспілок не має своєї програми на телеба­ченні. Із свого боку, телеба­чення та друковані ЗМІ не часто звертаються до ви­світлення профспілкової тематики.

Підбиваючи підсумок, зауважимо, що підвищен­ня авторитету професій­них спілок, безумовно, ви­магає конкретних і дієвих змін. Необхідно, зокре­ма, поширювати свідоме профспілкове членство. З цією метою важливо як­найшвидше розробити нові методи залучення працівників до профспі­лок. Споріднені профспіл­ки повинні об’єднуватися у потужні формування. Профспілковий актив го­стро потребує навчання і психологічної підготовки до роботи в нових умовах. Інформаційна діяльність також має бути змінена. Людям слід повідомляти як про успіхи, так і про невдачі профспілок. Профспілкові організації слід своєчасно забезпечувати довідково-інформаційними матері­алами. Все це сприятиме нарощуванню профспіл­кового впливу на органи законодавчої влади та міс­цевого самоврядування, а отже, зростанню довіри до професійних спілок серед громадян.

Департамент з питань розвитку профспілкового руху

Тенденція до зниження чисельності профспілок не є характерною лише для України. подібне явище від­бувається в багатьох країнах колишнього радянсь­кого Союзу і Східної Європи. так, упродовж 90-х років кількість членів профспілок, зокрема, в Естонії зменшилася на 73%, в Чехії – на 50%, польщі – на 45%. Зовнішніми чинниками такого значного скоро­чення є зміна структури зайнятості, зниження чи­сельності працівників, глобалізація економіки, падіння престижу профспілок. внутрішні причини полягають у слабкій поінформованості громадян про профспілки, низькому рівні довіри до них.

17.03.2011

ДОДАТИ КОМЕНТАР

2000

Ваше ім'я:
Коментар:
	введіть цифри на картинці

Усі новини