|
Алушта – чудове місце
для відпочинку та оздоровлення. Влітку сюди приїздить багато відпочивальників різного
віку – від малого до старого. Проте Алушта дуже гарна не тільки влітку.
Навесні, наприклад,
особливо в березні, людей тут майже немає. Вулиці, магазини, сувенірні крамнички
майже порожні. Навіть уздовж берега людей можна помітити рідко. Здебільшого – це
старі люди, які приїхали сюди подихати свіжим та корисним морським повітрям, але
зустрічається й молодь.
До міста ми (автор
цієї замітки з друзями) добиралися тролейбусом, що прямує сюди із Сімферополя,
і квиток у якому коштував нам лише 7 гривень. Можна доїхати й маршрутними таксі,
куди водії намагаються затягнути вас уже на Сімферопольському вокзалі. Але це
обійдеться вам у 30–40 грн. Отож різниця лише у вартості квитка та часі пересування
від пункту до пункту. Тим, хто їде до Алушти вперше, рекомендую саме тролейбус,
щоб добре роздивитися місцевість. Вона там напрочуд гарна. А якщо пощастить проїхатися
на старенькому тролейбусі, то можна запросто поринути у спогади радянських часів.
Обабіч дороги бачимо вершини гірських масивів Кастель, Чамни-бурун, Бабуган, Чатир-Даг,
Демерджи, які змінюють одна одну впродовж усієї мандрівки. Коли переїхали через
перевал, відчули різницю в погоді – у порівнянні з Сімферополем істотно потеплішало.
Архітектурний вигляд Алушти визначає передусім мальовничий гірський амфітеатр і
затишні річкові долини з буйною зеленню. Будиночки з черепичними дахами сприймаються
дуже екзотично.
Завдяки глибоким долинам,
якими пронизані околиці Алушти, і гірським проходам, повітря тут у літні місяці
не застоюється. Воно не буває таким задушливим, як в околицях Ялти, оскільки повітряні
течії з берега постійно змінюються повітрям з лісистих височин, яке насичене озоном.
Вигідно відрізняє околиці Алушти від інших курортів також велика кількість сонячних
днів протягом року та менші весняні тумани.
І ось, нарешті, Алушта!
Передусім потрібно знайти місце для проживання, а його там, повірте, дуже багато,
бо навіть у маленьких провулках трапляються таблички з написом «Здаються кімнати!».
Оскільки у березні сезон ще не розпочався і людей дуже мало, житло можна зняти
за цілком прийнятну ціну. Влаштувавшись та залишивши зайві речі, ми вирішили
привітатися з морем. Хоч людей було й небагато, проте голуби, яких тут підгодовували
перехожі, помітно заповнювали порожнечу набережної алеї.
Листя на деревах ще
немає, але зелена трава та квіти, які вже почали розпускатися на свіжому, теплому,
променистому повітрі, показують, що зима вже майже відступила.
Гуляючи містом, ми
знайшли пам’ятку архітектури – храм в ім’я Усіх кримських святих і св. великомученика
Феодора Стратилата, що височіє на міському пагорбі (вул. Хромих, 14). Церкву зведено
в 40-і роки XIX ст., освячено 1842 року. Автор проекту – відомий одеський архітектор
Г. Торрічеллі. За радянських часів тут містився клуб «Будівельник». Нині
храм діючий.
Привертає увагу й
пам’ятка середньовіччя – вежа фортеці Алустон, що височіє на міському пагорбі.
Від набережної сюди можна пройти вулицею 15 Квітня, яка до війни мала назву Генуезька.
Нове ім’я вулиця отримала на честь дня визволення міста від фашистських окупантів
– 15 квітня 1944 року.
Фортецю Алустон спорудили
в VI ст. візантійці. Її площа спочатку становила приблизно 0,25 га. Розростаючись, вона
поступово переросла в невелике укріплене місто – територію було щільно забудовано
невеликими будинками. Фортеця захищала узбережжя від кочівників, контролювала гавань
і забезпечувала плавання купецьких суден.
Кругла вежа Ашага-кулі
(Нижня вежа), що збереглася і була реставрована, замикала лінію з півдня. Діаметр
вежі – 8 м,
висота – до 16 м.
На жаль, огляд пам’ятки ускладнюють непоказні будівлі, які зусібіч щільно обліпили
фортецю.
В Алушті ми були недовго.
Та це не завадило переконатися – тут є на що подивитися!
Панорама Алушти
радіє малеча, годуючи птахів: до початку курортного сезону залишилося не так багато часу...
Житло можна зняти на будь-який смак: хочеш – у халупці, хочеш – у палаці...
|
