Завершився Масляний тиждень, або так звана широка Масляна (Колодій).
Це свято проводів зими та зустрічі весни – одне з найулюбленіших у слов’янській
культурі, відзначають його упродовж тижня перед Великим постом.
В останній день Масляної – Прощену неділю, 6 березня, в етнічному
куточку передмістя Києва Музеї національної архітектури й побуту в Пирогово було
максимально відтворено давній обряд Колодія. Святкування відбувалося за давніми
дідівськими звичаями, весело, з народними гуляннями і обов’язковим атрибутом свята
– смачними млинцями.
Дійство розпочалося з експозиції «Слобожанщина» та продовжувалося
на центральному співочому полі музею. Звучала пісня «Масляна, оце я йду!». На
санях привезли зробленого із соломи Кострубатого діда, якого встановили неподалік
від сцени.
Відвідувачі весело проводили час, розважалися, брали участь
у різноманітних забавах: перетягували колоду, билися мішками з сіном, вилазили
на стовп за подарунками, їздили на конях, каталися на санчатах тощо. Можна було
послухати милозвучні українські народні пісні, обряди у виконанні фольклорних
колективів із різних регіонів України. Для гостей проводилися цікаві конкурси.
Основною стравою Масляної є млинці, які випікають щодня, з
понеділка до неділі. У давнину наші предки пекли круглі коржі, які символізували
Сонце, що дає життя і силу всьому живому. Наші пращури вірили, що разом із млинцем
вони з’їдають часточку сонячного тепла і стають сильнішими.
На всій території музею просто неба можна було поласувати млинцями
із начинкою на будь-який смак, шашликами, печеною картоплею з часником, смаженою
ковбасою, покуштувати смачну випічку, зігрітися цілющими напоями чи випити запашний
узвар. Жіночки, жартуючи, закликали гостей скуштувати святкові страви.
Проте рекорд побили гарячий глінтвейн із лимоном і козацький
куліш, який варили у казанах над жевріючими дровами та аромат якого поширювався
на всій території експозиції.
У неділю, в останній день Масляної (це останній тиждень, коли
можна справляти весілля), молодь «волочить» колодку. Цього дня неодруженим дівчатам
та хлопцям жінки прив’язують до лівої руки колодку, прикрашену різнокольоровими
стрічками, не дозволяючи її знімати, доки не відкупляться, тобто не поставлять
у шинку могорич. У давнину так «карали» й дорослих чоловіків і жінок за те, що
не одружили протягом року своїх дітей. Гуляння продовжувалося у шинку, де «колодка»
мусила викупитись, загодити і шинкаря, і музик.
Милували око мистецтвом виконання численна кількість сувенірів,
рушників, плетені вироби, домашня утвар і дитячі іграшки, які представляли відвідувачам
музею їхні автори – майстри декоративно-ужиткового мистецтва та народних промислів.
Охочі мали змогу придбати подарунки до жіночого свята, на втіху малечі – ляльки-мотанки,
коників, а також полив’яний посуд, вишукані вишиванки.
Вінцем свята стало традиційне для українців спалення солом’яного
дідуха – опудала зими. За давніми повір’ями, колоски, з яких зроблено опудало, згоряючи
і перетворюючись на попіл, дають життя майбутньому врожаю. Навколо вогнища відбулося
дійство з танцями та співами.
|