ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

За чашкою кави з Городецьким

Це так. Але є тут такі місця, куди не завжди потрапиш з екскурсією. Буває, що навіть не кожен киянин знає, де вони знаходяться. А мені дуже подоба­ється знайомити моїх друзів з пам’ятниками незвичними, нестандарт­ними і цікавими водночас...

 У Маріїнському парку є символічний пам’ятник ки­ївським каштанам. Цей бронзовий каштан з трипіль­ським символом відродження – сонячним човном – присвячений київським мамам і новонародженим дітям. 1 червня 2009 року всім 89 жінкам, котрі ста­ли в цей день мамами, видали сертифікати на пра­во висадки каштана в парку. Правда, знайшли на це вільний час менше половини. Серед живих дерев вирішили встановити і бронзове.

 На вулиці Десятинній, біля Андріївської церкви, якраз там, де роз­горталися кульмінаційні події фільму «За двома зайцями», стоїть пам’ятник його головним героям Проні Прокопівні та Свириду Го­лохвастову. Автори композиції В. Щур, В. Сивко і Р. Кухаренко на­дали скульптурам портретної схожості з М. Кринициною і О. Бори­совим, які неперевершено зіграли ці ролі у кіно. Пам’ятник вста­новлено у 1999 році.

 Київ став третім містом в Україні, в якому вста­новлено пам’ятник Жабі. Бронзова жабка (вагою 6 тонн) з’явилась у 2010 році біля Музею води в Хрещатому парку на День міста. Цей пам’ятник незвичайний. Річ у тім, що всередині нього є ківш, куди потрапляють усі монетки, що їх кида­ють до рота жаби. Коли вага у ньому досягне кри­тичної точки, ківш перевернеться і обдарує гро­шима якогось щасливчика. Автор О. Пінчук уста­новив пам’ятник на місці колишньої дискотеки 80-х під відкритим небом під назвою «Жаба».

 На перехресті вулиць Золотоворітської, Рейтарської і Георгі­ївського провулку в 2009 році з’явився зворушливий і водно­час авангардний пам’ятник «Їжачок в тумані». Відомий мультфільм Ю. Норштейна, знятий у 1975 році, а в 2003-му названий найкращим фільмом в історії мультиплікації, зна­ють і люблять як діти, так і дорослі. Появі цього пам’ятника у Києві сприяла організація Київська ландшафтна ініціатива. Автори – столичні умільці В. Колінько і Г. Куровський, котрі вже кілька років облагороджують потворні пеньки у місті, використали для основи пам’ятника стовбур зіпсованого де­рева. А голки їжачка зробили з шурупів, закріплених на ме­талевій сітці.

 У Хрещатицькому Пасажі 28 травня 2004 року відкрили пам’ятник Владиславу Городецькому. Знаме­нитий київський архітектор, виконаний у бронзі, сидить з філіжанкою кави за столиком, на якому ле­жить книга з чітким написом: «В. Городецкий. В джунглях Африки. Дневник охотника». Автори пам’ятника В. Щур і В. Сивко хотіли підкреслити його палке захоплення полюванням, а ще вони поставили за столиком вільний стілець, щоб кожен бажаючий міг присісти поруч і подякувати Городецькому за не­повторні київські будівлі, найвідоміші з яких – будинок із химерами, Миколаївський костьол, Кераїм­ська кенаса.

 Не менш приємно посидіти на лавці поруч з відомим українським комедійним актором Миколою Яковченком, якого увічнили разом з його улюбленою так­сою Фанфаном, справжнім другом самотнього артиста. У 2000 році до 100-річчя з дня народження актора відкрили цей пам’ятник у сквері біля фонтану на площі Івана Франка, навпроти театру ім. І. Франка, в якому М. Яковченко служив з 1928 року. Скульптори В. та О. Чепелики вдало передали характерну позу і вираз обличчя актора, який у своїй незмінній краватці-метелику, непримітній кепочці, прогулюючись із собакою, любив присісти на лавочці з газетою. Таким його знали і бачили кияни, друзі й колеги. І нині багато охочих посидіти поруч з народним артистом, бодай бронзовим.

 А побачення, звісно, варто призначати на лавочці по­руч із Закоханими Ліхтарями. Напередодні Дня Святого Валентина на майдані Незалежності з’явився такий пам’ятник, що, за словами автора В. Білоконя, символі­зує світле, незгасне кохання.

 Ось, наприклад, біля відомого пам’ятника Ярославу Мудрому з ма­кетом Софії Київської в руках, що встановлений у Золотоворітсько­му скверику, є не менш відомий пам’ятник коту Пантелеймону на­впроти ресторана «Пантагрюель». Подейкують, що персидський кіт, який жив у цьому ресторані і був дуже розумним, веселим, розва­жав гостей, загинув під час поже­жі. Розчулені клієнти цього закла­ду зібрали гроші для пам’ятника своєму улюбленцеві, і скульптор Б. Мазур втілив у життя їхнє поба­жання. Спочатку поруч із котом на постаменті була ще пташка, але її часто спилювали ласі до сувенірів туристи, тому врешті-решт вирі­шили залишити кота самотнім.

 Пам’ятник Паніковсько­му, що з’явився 1998 року на вул. Прорізній, є своєрідною подякою шанувальників таланту легендарних письмен­ників Ільфа і Петрова за їх неймовірні сатиричні і водночас правдиві істо­рії. Скульптори В. Щур і В. Сивко встановили пам’ятник одному з героїв роману «Золоте теля» неподалік від того міс­ця, де заповзятливий сліпий обдурював чес­них громадян. Бронзо­вий Паніковський має портретну схожість з не­перевершеним вико­навцем цієї ролі З. Герд­том, чия доля багато в чому пов’язана з Киє­вом. Варто зауважити, що ціпок, незмінний атрибут Паніковського, по­цупили місцеві вандали.

Фото автора

Усі новини