Неповторним ансамблем архітектури, над створенням якого трудилися
митці-зодчі й військові інженери, зачаровує численних відвідувачів Кам’янець-Подільський.
Тут поєдналися східний і західний стилі, а дзвіниці православних та католицьких
храмів, мінарети стоять поруч. Ліва притока Дністра – річка Смотрич, що протікає
у глибокому 40-метровому яру, оперізує скелясте плато, на якому розкинулося древнє
місто з його головним форпостом – Старою фортецею.
Як свідчать літописи,
у XIV–XVII століттях повз місто пролягав шлях татар, які кочували в причорноморських
степах. Тож аби посилити оборону міст, зводилися нові замки й фортеці. І Старе місто
будували так, щоб підступи до нього захищали природні перешкоди.
Кам’янець-Подільська фортеця вважалася неприступною, відтак
люди почали казати, що вона «побудована рукою Бога». Усе це – завдяки високим
берегам, широкому руслу річки, тож високі стіни з амбразурами, обладнаними потужною
зброєю (гарматами і тарасницями), надійно захищали від ворога.
Центральна частина Старої фортеці (Старий замок) утворює неправильний
багатокутник витягнутої форми, який обнесений високи-ми стінами з баштами по кутах.
Із правого боку розташована багатогранна Чорна башта з криницею
завглибшки 40 і завширшки 5 метрів. Біля річки – Водяна башта, з якої подавалася
вода у замок. Із південного заходу фортеці над яром бачимо найвищу у замку чотириярусну
Папську башту, збудовану на кошти Папи Римського Юлія ІІ. Її ще називають Кармелюковою,
бо тут тричі був ув’язнений народний герой селянського повстання на Поділлі Устим
Кармалюк. Нині у башті відтворено інтер’єр тюремної камери ХІХ століття. Розповідають,
що саме таку камеру побачив Т. Шевченко, коли у 1846 році приїздив до Кам’янця-Подільського
за дорученням Київської археографічної комісії, а вчитель місцевої гімназії П.
Чуйкевич записав до альбому поета три подільські пісні, серед яких «Ой, Кармалюче,
по світу ходиш…».
За Папською височіють триярусні башти, за формою нагадуючи неправильний
циліндр, – Ковпак, Тенчинська, Ляська. Останню через домінування білого кольору
в кладці стін іще називають Білою.
Денна (Пушкарська) триярусна башта мала отвори, призначені для
викочування гармат на стіни укріплень, а також на верхній майданчик Нової башти.
Трохи далі розмістилися Західна, Мала, Рожанка, Комендантська, Лянцкоронська
башти.
У дворі Старої фортеці, ліворуч від входу, розміщена боргова
яма. У давні часи до неї саджали злісних неплатників податків, тож туристи кидають
у неї монети, аби ніколи не мати боргів.
У XVI столітті було збудовано комплекс оборонних споруд, які
дістали назву Новий замок. Укріплення включало рови, вали й підземні кам’яні приміщення,
перекриті склепіннями. У центрі споруди був великий двір, до якого примикали приміщення
військового призначення (казарми, склади). Зі Старим Новий замок з’єднувався підйомним
мостом.
Нині Стара фортеця вважається символом Кам’ян-ця-Подільського.
Щороку тут проводяться військово-історичні фестивалі Terra Heroica, «Подільські
вечорниці», «Козацькі забави», лицарські турніри та гала-концерти, фестивалі з
повітроплавання, знімаються кінофільми.
У підземеллях Замкового комплексу діють численні експозиції,
що відтворюють сторінки його історії. У західному бастіоні реконструйовано панораму
оборони замку в 1672 році під час турецької навали. У східному – розміщено експозицію,
присвячену історії зброї на Поділлі.
Для відвідувачів проводяться цікаві екскурсії, під час яких
можна дізнатися про легенди замку, почути різноманітні історії, пов’язані з його
власниками та мешканцями. Аби відчути дух стародавніх часів, гості мають змогу поїздити
на конях, узяти участь у змаганнях на кращого лучника, стріляючи, звісно що, зі
справжнього лука чи арбалета. В музеї працюють гончарі, майстри-кушніри, які для
всіх охочих проводять майстер-класи. А на згадку про Стару фортецю кожен може власноруч
викарбувати пам’ятну монету чи придбати різноманітні сувеніри.
Фото автора |