ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Одеський колорит

 Море, жарти, відпочинок, витончена архітектура – такою на перший по­гляд постає перед туристами та відпочивальниками Одеса. Однак, аби пе­рейнятися справжнім її духом, достатньо трохи віддалитися від центра міста – прогулятися старими вулицями, зазирнути у напівзруйновані дво­рики (в них живуть люди!) із завішаними випраною білизною проходами, почути сварки типової одеської єврейки Рози, що чуються з вікон, побачи­ти чоловіків, що грають у доміно просто посеред тротуару, насолодитися звуками акордеона, що лунають із підземного переходу, тощо. Такою є справжня Одеса – місто, що простяглося уздовж берега Чорного моря, місто-порт, місто гумору, місто Соньки Золотої Ручки... Одеський коло­рит важко передати словами, його треба відчути!

 До 1795 року місто мало назву Ка­цюбіїв, пізніше – Хаджибей. Пер­ша згадка про замок-порт Великого Кня­зівства Литовського Кацю­біїв датується 1415 роком. Одеса є третім в Україні містом за кількістю меш­канців після Києва та Хар­кова – станом на 1 січня 2012 року тут проживало 1 008 200 мешканців.

Швидкому розвиткові Одеса зобов’язана мудрому й далекоглядному керівни­цтву міста, зокрема, таким талановитим адміністра­торам, як Хосе де Рібасу, Дюку де Рішельє, графу Олександру Ланжерону, графу Михайлу Воронцову, Григорію Маразлі та ін.

Окрасою та однією з го­ловних визначних пам’яток Одеси є вулиця Дерибасів­ська – одна з центральних у місті. Значна її частина за­крита для руху транспорту і є пішохідною зоною. Це улюблене місце прогуля­нок і відпочинку гостей міс­та, проведення гулянь, се­ред яких День міста й одесь­ка Гуморина. Популярний також і міський парк, до речі, перший в Одесі, розта­шований неподалік. Він ві­домий своїми пам’ятниками, деякі з яких стали символами Одеси. Зокрема, тут розташовані монумент «Дванадцятий стілець», встановлений на честь кни­ги Ільфа і Петрова «Дванад­цять стільців» (напевно, не­має людини, яка побувала в Одесі і не має фото на цьо­му знаменитому стільці!), пам’ятники Леоніду Утьо­сову та пілотові й спортсме­ну початку XX століття Сер­гію Уточкіну.

Гуляючи містом, не можна оминути славнозвісні Потьомкінські схо­ди, що налічують 192 схо­динки (відкрию невеличку таємницю: вниз усі спуска­ються сходами, одначе по­вертаються фунікулером). Їх збудував граф Воронцов, генерал-губернатор Ново­росії, Бесарабії та Кавказу, який зробив великий вне­сок у розвиток міста. Ці ве­личні сходи зводилися із 1837 до 1841 року, коштува­ли йому 800 тис. карбован­ців та виявилися подарун­ком на день народження його дружині Єлизаветі Ксавер’ївні – першій красу­ні міста. За радянських ча­сів сходи були переймено­вані на пам’ять про по­встання на броненосцеві «Потьомкін» 1905 року (до революції їх називали Рі­шельєвськими). Звідси можна помилуватися кра­сою моря, вдихнути свіже, морське повітря, побачити порт – кораблі, лайнери, маяк, яхти…

Приморський бульвар також зачаровує своєю кра­сою. Звідси добре видно па­нораму порту. Уздовж бульвару розташовані пре­красні архітектурні ан­самблі. Тут бачимо і пам’ятник російському по­етові Олександру Пушкі­ну. Поруч у Центральному парку культури і відпочин­ку ім. Тараса Шевченка споруджено пам’ятник Невідомому матросові. Ві­чний вогонь біля його під­ніжжя нагадує про подвиг захисників Одеси під час Великої Вітчизняної війни. Також на бульварі бачимо пам’ятник Дюку, який вва­жається візитною карткою міста, а біля будинку Місь­кої думи нас зацікавила розташована тут гармата.

Воронцовський маяк, за­лізничний вокзал, меморі­ал оборони Одеси, оперний театр, пам’ятники засновникам міста, пляж «Арка­дія», порт, ринок «Привоз», Спасо-Преображенський собор, філармонія – все це і є Одеса… Ці місця має по­бачити кожен, хто відвідає це чудове місто.

Фото автора

Усі новини