Мальовничий гранітний
каньйон входить до сотні найкрасивіших місць України й посідає друге місце в рейтингу
«Сім чудес Черкащини».
Скелястий каньйон на річці
Гірський Тікич біля села Буки (Маньківський район Черкаської області) – одне з
найкрасивіших місць на Україні. Сам каньйон невеликий, близько трьох кілометрів
завдовжки. Місцеві жителі називають його Карпатами серед Черкащини, а ще – маленькою
Швейцарією.
Село Буки, на перший погляд, звичайне українське поселення.
Дорогою до нього ми милувалися яскравими краєвидами, на в’їзді на пагорбі нам трапився
танк на п’єдесталі (військову техніку можна часто побачити, подорожуючи Україною),
далі була худоба, що зустрічалася на вулицях частіше, ніж люди, покинуті хати...
Побачене не дуже вражало, та ми знали, що десь тут має бути неймовірної краси каньйон,
заради якого ми й приїхали сюди.
Швидка вода, яскрава зелень, неймовірні пороги, кам’яні стіни
заввишки близько 20 метрів
обабіч каньйону зачарували нас, а біля однієї зі скель, поруч з якою глибока природна
криниця з джерельною водою, ми знайшли Черкаську перлину, державну пам’ятку природи
– Буцький каньйон.
Річка Гірський Тікич тече в протерозойських гранітах, вік яких
– близько двох 2 млрд років, і утворює глибокий (до 20 м) і вузький (місцями 20–40
м) каньйон, один із виступів якого названий на честь відомого українського геолога-петрографа
– Скала Родіонова.
Гірський Тікич разом із річками Гнилий Тікич і Ятрань входить
до басейну Південного Бугу. Перед входом до Буцького каньйону води Гірського Тікича
стрімко скочуються з брили граніту, створюючи гучний водоспад-перекат Вир. Біля
нього ще в XIX столітті було збудовано великий водяний млин, від якого, на жаль,
нині залишилися лише руїни... Взагалі, дивлячись на цю красу, виникає враження,
що на цій річці колись вирувала не тільки вода, а й відбувалися значні історичні
події. Про це свідчать, зокрема, й руїни ще одного напівзруйнованого об’єкта, що
виринають внизу по течії – першої в Україні гідроелектростанції.
Фото автора |