ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

Подорож із присмаком... історії

Із номера в номер на шпальтах нашої газети ми публікуємо матеріали про різноманітні заходи та святкування, влаштовані членам профспілок. Тож пропонуємо розповідь про те, як напередодні новорічних свят керівниц­тво та профспілка редакції організували для всіх працівників екскурсію до гетьманської столиці Лівобережної України – Батурина. Ще років 5 тому про тутешні історичні місця можна було дізнатися лише з книжок, нині ж усе можна побачити на власні очі. Ми відвідали відбудовану цитадель Батуринської фортеці, музей-будинок Кочубея, палац останнього гетьма­на України графа Кирила Розумовського, Воскресенську церкву та ін.

Перша згадка про Батурин, заснова­ний як оборонна фортеця, датуєть­ся 1625 роком. Це місто стало своєрідною сто­лицею запорізького козац­тва, резиденцією гетьманів Лівобережної України. Надзвичайного розвитку Батурин зазнав за правлін­ня Івана Мазепи (1687–1708 рр.). Тоді це було надзви­чайно укріплене місто з ве­личезною кількістю гар­мат. Батуринська фортеця займала площу майже 20  га, мала потужний обо­ронний вал і частокіл, а ба­туринський замок був тоді одним із найбільших в Ук­раїні. Батурин перетворив­ся на центр політичного життя Гетьманщини. Тут перебувала вища державна адміністрація – Генераль­на військова канцелярія, Генеральний Суд Лівобе­режної України. В той час у Батурині жила і працю­вала політична, військова та культурна еліта України.

Почалося наше знайом­ство з історичним мину­лим Чернігівщини з будин­ку генерального судді Ко­чубея, зведеного у кінці XVII – на поч. XVIII ст. Саме сюди прийшов Іван Мазепа просити руки Кочу­беєвої дочки, своєї коханої Мотрі, яка була, між ін­шим, його хрещеницею (до того ж, різниця у їхньому віці становила близько 50 років!). Але отримав кате­горичну відмову.

Нині ж у цьому будинку розташовано краєзнавчий музей. А дуб, який слугував поштовою скринькою для листів закоханих, і нині стоїть у парку неподалік.

– Роки Північної війни (1700–1721рр.) принесли на благословенну батурин­ську землю багато лиха і страждань, – розповідає наш екскурсовод. – У ході війни гетьман Іван Мазепа, намагаючись звільнити Україну від Московського втручання та панування, вирушає на зустріч із Швед­ським королем Карлом ХІІ. Дізнавшись про це, росій­ський цар Петро І наказує Меншикову взяти штурмом Батурин і зруйнувати до­щенту. В листопаді 1708 року резиденцію Івана Ма­зепи зрівняли з землею, спалили дотла, а всіх меш­канців, незважаючи на вік і стать, жорстоко вбили. За різними даними тут заги­нуло від 14 до 21 тис. осіб. У 2004 році на території цита­делі було встановлено пам’ятник жертвам Бату­ринської трагедії.

Після руйнації місто все ж відродилося і вдруге ста­ло столицею за Кирила Ро­зумовського. А головною окрасою і своєрідним сим­волом Батурина став його палацово-парковий комп­лекс, куди ми й попрямува­ли. Збудований він був під керівництвом відомого тоді архітектора Камерона в 1799–1803 рр. Інтер’єри прикрашені ліпниною, роз­писами, картинами, скульптурами, дорогими мебля­ми... Однак, коли Кирило Розумовський помер, бу­дівництво палацу було припинене. Надалі ж свій унесок у його знищення зробили війни, пожежа, розграбування тощо. До 2002 року він був занедба­ний, напівзруйнований, а головне – забутий... Проте після відбудови, вже у 2008 році, вперше за свою двох­сотрічну історію палац за­сяяв своєю первісною кра­сою. Гуляючи помпезними та вишуканими кімната­ми, ми поринули в ті часи, дізналися для себе нові мо­менти з історії та просто насолоджувалися неймо­вірною красою... Наразі для експозиції відкрито два поверхи палацу, неза­баром для відвідувачів має відкритися і третій.

Усе, що ми бачили та відчували у ході екскурсії, складно передати словами. Проте це була чудова мож­ливість не лише відвідати гетьманську столицю, а й більше поспілкуватися між собою. Тож ми сподіва­ємося, що цей захід стане початком доброї традиції.

А Батурин ласкаво за­прошує всіх небайдужих. Там є на що подивитися!

ФОТО Кирила ЛАТИШЕВА

Усі новини