ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Росла собі ялинонька…

І росла б собі й росла, років так до 300 або 500, якби не зрубали її напередодні новорічних свят…

Звичним атрибутом зимових свят для ба­гатьох із нас є лісо­ва красуня – ялинка. Можливо, десь гли­боко в душі ми відчуваємо ностальгію за втраченою гармонією з природою і на­магаємось хоч трішки на­близитись до неї, вносячи в свій дім зелене та пахуче дерево, яке ще зовсім недав­но прикрашало ліс.

Насправді ж «зрубане де­рево» – це не наближення до природи, а її жорстоке руй­нування. Вічнозелені сосни, ялини та ялиці безперервно поглинають вуглекислий газ, затримують пил, сажу, різноманітні токсичні, кан­церогенні та радіоактивні речовини, виробляють ки­сень і очищують повітря. Своїм корінням вони зміц­нюють ґрунти, схильні до ерозії, втримують надли­шок води. Крім того, ці де­рева є необхідними компо­нентами екологічних сис­тем, а для багатьох істот – рідною домівкою. Відповід­но, їх знищення спричиняє не тільки руйнування при­роди, а й цілу низку згубних наслідків для життя і здоров’я людини, для суспіль­ного блага, що в дуже тра­гічний спосіб підтвердили сумнозвісні повені в Захід­ній Україні.

Щороку напередодні зи­мових свят розпочинається знищення мільйонів дерев, які покладаються на еша­фот «традиції» людського егоїзму, споживацтва та ко­мерції. Жертвою стають не тільки молоді деревця, а часто ще й величні повно­літні красуні, з яких поварварськи зрізають верхівки.

Свята минають, і шкода стає «роздягнену» та знева­жену мертву ялинку, байду­же викинуту на смітник. Чи можна щось удіяти? Часи змінюються, тож мають ви­дозмінюватись і традиції, тим більше, коли вони спри­чинюють катастрофічні на­слідки. Особливо в контек­сті сучасного загострення екологічної кризи кожному з нас варто зробити свій вне­сок для збереження живої природи.

Активісти екологічного руху напередодні нового року переконують людей, що краще на свято мати штучну ялинку, заклика­ють відмовитися від при­крашання квартири живи­ми деревцями і тим самим сприяти збереженню приро­ди. Так, у Харкові успішно пройшла акція «Замість ялинки – букет». А дніпро­петровські екологи розвіси­ли на деревах 500 повітря­них кульок із написом: «Не хочу висіти на трупі».

Існує багато способів, щоб не зіпсувати святковий на­стрій і врятувати дерева. Де­які люди встановлюють удо­ма штучні ялинки або ж при­крашають оселі оригіналь­ним букетом із гілок хвой­них дерев чи композицією з інших підручних матеріалів. А на власному подвір’ї виро­щують свою ялинку і при­крашають її на свята. Остан­нім часом з’явилася нова по­слуга – продаж або оренда живих ялинок у горщиках. Таку ялинку після свят мож­на повернути або навесні ви­садити в ґрунт.

Із кожним роком усе біль­шої популярності набува­ють дизайнерські ялинки з найнесподіваніших речей: книжок, картону, цукерок, пляшок, фруктів, автомо­більних шин, навіть велоси­педів. У Франції, приміром, щорічно проводять вистав­ку дизайнерських ялинок. І чого там тільки не побачиш! Немає меж для фантазії!

Хочеться сподіватися, що жага до творчості, самовира­ження, вияву оригінальності витіснить тупе знищення природи. Нехай мішура і скляні кульки залишаться у XIX столітті, а в XXI панува­тимуть політ фантазії, смі­ливі й неординарні рішення, творчий підхід і різноманіт­ність! Свято від цього буде ще цікавішим, кращим, а го­ловне – не руйнівним, а жит­тєдайним.

Фото Кирила ЛАТИШЕВА

ІСТОРІЯ НОВОРІЧНОЇ ЯЛИНКИ

Про різдвяну ялинку існує безліч легенд. За найпопулярнішою з них, одного разу ватажок німецької реформації Мартін лютер у ясний і морозний святвечір ішов додому через ліс. раптом він звернув увагу на ялинку, крізь гілки якої чарівно сяяли зірки. Це справило на лютера таке велике враження, що він установив ялинку вдома, прикріпивши до її гілочок свічки. Вогники сві­чок нагадували йому зірки на небі.

Кажуть, що вперше Дід Мороз з’явився в гунів, у яких був бог Йєрлу, що першого дня року навідувався на землю. У цей день слід було прикрашати вдома ялинку, яка вважалася священним деревом. Цю традицію, якій уже більше 5 тис. років, гуни принесли в Європу. Після їх підкорення, коли вони залишилися тільки в Баварії, де й жили до XVI століт­тя, новорічна ялинка завітала в усі європейські країни.

Перші вбрані різдвяні ялинки з’явилися на території сучасної Франції, в Ельзасі. Як стверджують історики, це відбулося в 1605 році. Поступово ця традиція по­ширилася німеччиною, а потім і всією Європою.

У Росії Новий рік почали відзначати за указом Петра Великого з 1 січня 1700 року. В указі Петра I йшлося: «Знатними і проїжджими вулицями, біля воріт і бу­динків, учинити деякі прикраси з древ і гілок со­снових і ялинкових, чинити стрілянину з невели­ких гармат і рушниць, пускати ракети і запалю­вати вогні. А людям убогим кожному хоча б по древу чи гілці на воротях поставити».

Усі новини