« на головну 29.03.2024
Архів номерів  •  Актуальний номер » (1246)
07
Березень
 
Інтерв’ю
 
ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»

ВІКТОРІЯ СІРЕНКО: «КОЖЕН З НАС, ЯК МОЖЕ, ВНОСИТЬ СВІЙ ВНЕСОК, НАБЛИЖАЮЧИ ПЕРЕМОГУ»


РУБРИКИ


Передплата





Похід до чабанів

Щороку, як і більшість українців, я звикла проводити свою літню відпустку, ніжачись на тепленькому пісочку під лагідним сонечком поблизу моря – в теплих краях. Та цьогоріч вирішила змінити пасив­ний відпочинок на активний, тож вирушила в Карпати. Друзі на­сміхаються й досі, мовляв, на лижах хоч покаталася? Чомусь уже традиційною стала думка, що літній відпочинок – море, а от взим­ку – гори, лижі… Побувавши там, запевняю – краще гір можуть бути тільки гори, до того ж у будь-яку пору року! Про неймовірну красу гірської природи, стрімкі ріки, захоплюючі водоспади, чудові по­ходи та екскурсії спробую розповісти в цьому та наступних матеріа­лах. Отже, перший день у Карпатах – похід на полонину до чабанів.

Напевно, кожна ди­тина знає, що сир виготовляється на заводі, а придбати його можна в ма­газині. Однак наша група, вийшовши з автобуса, виру­шила не звичними вулиця­ми міста в пошуках улю­бленого продукту, а стеж­ками, лісами й полонина­ми, аби дізнатися, як і де роблять сир у Карпатах.

Похід до чабанів – це подорож на полонину, де гуцули випасають худо­бу, тож ми заздалегідь знали, що нас очікує екс­курс у процес приготуван­ня різних видів сиру, а та­кож його дегустація. Що­року в квітні вони вихо­дять із худобою високо в гори на широкі полонини, де залишаються аж до по­чатку вересня. Там вони доглядають худобу: випа­сають, доять... Частину отриманого свіжого молока передають господарям, із решти роблять сир, бринзу, будз, вурду. Попрацював­ши ціле літо в горах, чаба­ни повертаються додому…

Наш похід можна назва­ти походом у гості. Саме так, адже гуцули – це не­звичайний народ, вони не­ймовірно доброзичливі та завжди раді гостям. Однак шлях до них, як виявилося, був не з простих, у пригоді стали навіть гумові чоботи і дощовики. Сама карпат­ська природа своєю красою та неймовірно зеленими фарбами неначе сповіщала нас про часті дощі, а пого­да там і дійсно змінюється кілька разів на день.

Дорогою ми бачили, як вирощують малесенькі смереки та ялини, аби по­тім висадити їх та омоло­дити могутній, величний ліс. Також уперше в житті я дізналася, що новорічна ялинка, яка щороку милує наше око святковим убран­ням, – це зовсім не ялинка, а здебільшого смерека чи сосна! Сама ж ялинка – рід­кість навіть у карпатських лісах, де її лише близько 4–5%, а от смерека займає понад 80% усього лісу. До того ж голочки ялини зо­всім не колючі, а незвич­ної заокругленої форми.

Вдихаючи чисте пові­тря, милуючись надзви­чайною красою Верховин­ської долини і Карпат­ських хребтів, ми за кілька годин дійшли до невелич­кого двору, що потопав у зелені. Це і було поселен­ня пастухів. На перший по­гляд звичайний будино­чок, хлів, за двором – кіль­ка голів худоби, решта десь пасеться в лісах… Однак, лише опинившись у самій середині процесу розумі­єш, що виготовлення сиру – то нелегка справа. У неве­личких кімнатах ми не побачили спеціального об­ладнання – тут все просто: дерев’яні діжі, від­ра, чани... А голо­вна краса – це, звичайно ж, май­же готовий сир, який дозріває ви­соко під стріхою, а точніше – коптиться над ватрою (багаттям), схожий на величезні паляниці.

Звісно, секрети виготов­лення карпатського сиру нам так і не відкрили – ча­бани просто жартували, мовляв, сир смачний, бо мо­локо в нас особливе! Тож, покуштувавши карпатсько­го сиру й поспілкувавшись з гуцулами, ми вирушили до автобуса. І на наш подив він був зовсім недалеко, і не тому, що переїхав з місця відправлення, а тому, що нас повели найдовшим шляхом, аби ми змогли по­милуватися красою цієї місцевості та як слід насо­лодитися походом. Спершу нас, зморених туристів, дещо обурила кількість пройдених «зайвих» кіло­метрів, але коли розпочав­ся дощ із грозою, ми подя­кували нашим поводирям за те, що шлях назад вони таки вкоротили…

Карпатські гори – найкращі у світі!


Давня карпатська технологія виготовлення сиру актуальна і сьогодні. Такого екологічно чистого, корисного і смачного сиру в супермаркеті не купиш!


Автор варить банош – національну страву з кукурудзяного борошна на  сметані з сиром і маслом. Смачно!

  Фото автора
21.08.2011
 
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

22.03.2024 19:35

15.03.2024 18:49

15.03.2024 18:46

10.02.2024 18:02

10.02.2024 18:01

10.02.2024 17:58

10.02.2024 17:48

12.01.2024 20:50

12.01.2024 20:49

24.12.2023 14:26

Усі новини


Опитування

Якою б Ви хотіли бачити улюблену газету "Профспілкові вісті" надалі?

Традиційною паперовою, друкованою
- 0 %
Новітньою електронною (виключно в інтернеті за передплатою)
- 0 %
Змішаною (відкриття передплати на електронну версію при збереженні паперово-друкованого формату)
- 0 %
Усього: голосів






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2023©

01042, Украіна, м. Київ
Майдан Незалежності, 2
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання