ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Пізнай цілющий «трунок землі»…

Під такою поетичною назвою проходи­ла нещодавно у київській галереї «Мис­тецька збірка» персональна виставка В’ячеслава Малини.

«Ви пам’ятаєте, як пахне після дощу земля чи туман степовий, лісові сутін­ки чи розпечене на сонці каміння?» – ніби запитує художник своїми прекрасними самобутніми полотнами. Його живо­пис справді вирізняється надзвичайним колоритом, цікавою авторською техні­кою та незвичним зображенням, на пер­ший погляд, знайомих і звичайних ре­чей. А загалом творчість В. Малини сповнена глибокого філософського зміс­ту та відчуттям рідної землі…

– Шанувальників мисте­цтва, – розповідає куратор виставки Наталія Чепурко, – зацікавила не тільки май­стерність автора, а й над­звичайно цікаві сюжети до­сить незвичних натюрмор­тів. Художник залюблений у трипільську культуру як передісторію України-Русі. Своїми полотнами він спо­нукає сучасника побачити та зберегти життєдайну силу землі – її природну флору. Тому зображує не звичні троянди, півонії, гвоздики, тюльпани… а не­примітне, але цілюще зілля – трунок землі, що є першо­основою Життя. Цей добре знайомий сільським меш­канцям «бур’янець» (жителі міста з цього різнотрав’я знають, мабуть, якусь де­щицю) такий зворушливий у своїй первісній красі, спо­конвіку стає людині у при­годі в недугах, болях і радо­щах. Але це не просто ком­позиції польових, лісових чи лугових квітів – кожен натюрморт є букетом цілю­щого зілля, що має симво­лічний зміст. Митець ство­рює свої флористичні ком­позиції дуже гармонійно: рослини дібрані в букети-натюрморти не тільки за ко­льоровою гамою, а й за фор­мою, ареалом, своєю значи­містю у житті людини та сферою призначення – обря­довість, знахарство, естети­ка. От, приміром, картина у блакитних тонах – барвінок, незабудка лісова та льон становлять основу компози­ції, а костянець колосовид­ний виступає як обрамлен­ня, що надає зображувано­му довершеності. Або фіал­кові відтінки – сон-трава, фіалка лісова та ряст, що ввібрали всі пахощі ранньої весни та різноголосся весе­лого птаства. Такі зворуш­ливі у своїй непримітній красі деревій, безсмертник, полин гіркий і миколайчи­ки (або синьоголовник) ви­промінюють цілющі пахо­щі, ніби закликають люди­ну набратися здоров’я, сили та краси, а ковила, що їх об­рамляє, кличе у смарагдові степи, де простір до самого крайнеба, де дихається віль­но й весело. І так кожне тво­ріння майстра – вмій тільки прочитати його. У глибину віків переносить компози­ція із папороті, польового хвоща, зозулиного льону та плавуна – вони вважаються найдавнішими рослинами землі, і ти ніби входиш у во­логу темряву стародавніх печер… Магію зображеного підсилює незвичне тло по­лотен – орнаментальний розпис трипільської керамі­ки. Тут своя символіка й са­краментальні знаки – ціла наука про прочитання й від­творення Всесвіту. Та це ще не все. В. Малина оригі­нальний також у виборі конфігурації робіт. Свої по­лотна (100х100 см) у вистав­кових залах він розмістив у формі ромба. Цікаво, що ху­дожник і малював їх у тако­му ж форматі. Та головне, на що слід звернути увагу, – це зовсім не ті класичні натюр­морти, які ми звикли бачи­ти. Здається, все дуже про­сто: художник узяв відтворе­ну трипільську вазу (вистав­ляється як експонат у гале­реї), скомпонував букетик цілющого зілля і зобразив натуру як вид зверху. В та­кому ракурсі не малював жоден із відомих нам худож­ників – просто й геніально.

– Відкрию секрет, – пояс­нювала відвідувачам кура­тор виставки Н. Чепурко, – роботи виконані в декора­тивному стилі на полотні акриловими фарбами. Ху­дожник застосував особли­ву техніку – крапкове зобра­ження. Уявіть собі, скільки разів пензель маляра тор­кався полотна, щоб створи­ти ці вишукані полотна! Ро­бота дуже витончена й кро­пітка – такі витвори не на­пишеш нашвидкуруч. По­лотна справді високохудож­ні й оригінальні.

Цікаво, що завдяки по­лотнам можна згадати (а для багатьох вивчити) зникаючу флору наших лісів і степів. Для багатьох міських жите­лів ці композиції будуть від­криттям, адже урбанізація нас поглинає все більше і більше. Художник ніби при­ніс для нас у місто з таємни­чої прохолоди пралісів у сво­їх долонях цілюще зілля, омите чистими росами…Сю­жети картин вражають сво­єю тендітною незахищеною красою. Здається, сама душа митця промовляє: схаме­ніться, зупиніть цю жахливу урбанізацію і поверніться до власних витоків. Бо коли вже «їхні будинки в парку» (реклама чергової новобудо­ви в парку ім. О. Пушкіна), то де ж НАМ садити барві­нок і руту-м’яту?!

Для мешканців міста оригінальні композиції
стають своєрідним відкриттям світу природи

Полотна зображені в оригінальній конфігурації – у вигляді ромба

Чарівне сплетіння цілющого дикого зілля та сакральних орнаментів таємничої землі

Усі новини