« на головну 19.03.2019
Архів номерів  •  Актуальний номер » (993)
14
Березень
 
Інтерв’ю
 
Олексій Романюк: «Процесам нехтування трудовими правами найманих працівників можуть протистояти лише профспілки. І це зобов’язує нас бути більш активними, послідовними та наполегливими»

Олексій Романюк: «Процесам нехтування трудовими правами найманих працівників можуть протистояти лише профспілки. І це зобов’язує нас бути більш активними, послідовними та наполегливими»


РУБРИКИ


Передплата





«Снігова гора» полонить красою

Що більшість українців знають про Говерлу? Зі шкільної програми відомо, що це найвища гора України. І це справді так. Що ця вершина знаходиться в Карпатах. Теж вірно. А ще ми знаємо, що на Говерлу часто сходить один із колишніх президентів. Ось, начебто, і все. Ну, принаймні, що мені було відомо. Доки не побачив її на власні очі…

Спочатку ми з дру­зями дісталися Івано-Франківська, звідки на автобусі доїхали до Ворох­ти. Далі на тому ж маршру­ті попрямували до селища Заросляк (за назвою спор­тивної бази, розташованої поряд). Місце тихе, дуже мальовниче, а головне – як для мешканця мегаполіса – з неймовірно чистим по­вітрям. Легені радіють, коли робиш повний вдих! Якщо ви забули купити воду і продукти, не засму­чуйтеся. Тут є сувенірний ринок, де можна придбати все необхідне. І саме звідси почалося наше перше ви­пробування – дістатися до метеорологічної станції для ночівлі.

Неподалік Заросляка знаходиться КПП Карпат­ського національного запо­відника, де перепустка для туристів на Говерлу (вида­ється на КПП) коштує 15 грн, для дітей – 5 грн. Вида­ючи перепустку, вас запи­сують у книгу! Особисто для мене це незрозуміло, адже коли людина повер­тається, відмічатися їй не потрібно. Як в анекдоті: «Кулі пішли…», а чи діста­лися вони цілі – байдуже.

Підіймаючись на метео­станцію, ми зрозуміли, що шлях попереду зовсім не­легкий! Важкі рюкзаки, дощ, мряка, мокрі зарості значно ускладнювали під­йом. Діставшись метео­станції, ввечері влаштува­ли собі невеликий пікнік із сосисками.

Уранці наші очікування важкого підйому справди­лися. Густий туман і дощ промочили одяг за кілька хвилин.

Ми з друзями домовили­ся, що спочатку підемо на озеро Несамовите. До нього дійшли без пригод. Час від часу дорогою траплялися інші туристи: хто йшов униз, хто, навпаки, піді­ймався на гору. Інколи ту­ман відступав і нашим очам відкривалися чудові гірські пейзажі на тлі без­межної сині неба.

Стежки маршрутів до­сить уторовані, тож народу тут буває чимало. Прохан­ня і постійні заклики «Не смітити!», на жаль, сприй­мають не всі. Тому розки­дане обабіч стежки сміття дещо псує враження від до­вколишньої неймовірної краси.

Переночувавши біля озера Несамовите, вранці ми зібрали свої пожитки й рушили в бік Говерли. Шлях від озера виявився довгим і пролягав крізь три «горбочки» (за словами місцевого лісника), тобто гори Данціж, Пожижев­ську і Брескул. А ще я ді­знався про цікавий факт: саме на вершині Говерли пролягає кордон Івано-Франківської і Закарпат­ської областей.

Діставшись до підніж­жя гори, ми почали піді­йматися, і з кожним кро­ком робити це було все важче. Піднявшись на малу вершину Говерли, можна перепочити перед підйомом на головну вер­шину України, роздивити­ся. Ще раз переконуєшся в мудрості тих, хто ходить у гори не вперше й обирає для цього певний сезон, час доби та інші важливі умо­ви для сходження.

І ось ми вже на вершині! Навіть щільний туман і сильний вітер не здатні зі­псувати відчуття, яке охоплює тебе, коли ти розумі­єш, що підкорив висоту в 2061 метр!

Удосталь пофотографу­вавшись на тлі українсько­го тризуба і прапора Украї­ни, ми почали спускатися, вибравши «синій» марш­рут. Здається, найважче вже позаду, та кажуть, що спускатися складніше, ніж підійматися. І це справді так! Маршрут виявився дуже складним і небезпеч­ним. Уся стежка була вкри­та хистким камінням, що будь-якої миті могло зірва­тися вниз. Схил Говерли в цьому місці доволі крутий і швидко спускатися взага­лі не рекомендується. Але ми успішно здолали склад­ну ділянку, милуючись гір­ською річкою з численни­ми містками.

Спустилися вниз до по­чатку маршруту в чудово­му настрої. Начебто зви­чайна прогулянка, проте відчуття піднесення довго не полишало нас, незважа­ючи на втому. Вже тут ми дізналися, що в перекладі з угорської Говерла озна­чає «Снігова гора» (Hovar). Її вершина і насправді вкрита снігом, часто навіть посеред літа. І ще ми зрозу­міли, що в Україні є справ­ді дивовижні місця, красу яких важко передати у фо­тознімках. Краще побачи­ти на власні очі.


Неперевершена краса! Тут небо сходиться з землею...


Струмок – один з багатьох, що біжать з Карпатських гір

Фото автора
08.07.2011
 
УВАГА!

З метою підвищення попиту на газету "Профспілкові вісті" редакція прийняла рішення припинити практику розміщення повного чергового номеру у pdf-форматі на власному сайті. Натомість обмежитися публікацією першої сторінки та анонсів найрезонансніших матеріалів. Пропонуємо читачам передплачувати видання. З умовами передплати можна ознайомитися у розділі ПЕРЕДПЛАТА.

НОВИНИ

16.03.2019 23:59

16.03.2019 23:41

03.03.2019 00:13

28.02.2019 20:11

28.02.2019 20:10

28.02.2019 20:10

28.02.2019 19:02

28.02.2019 19:01

06.02.2019 00:58

06.02.2019 00:58

Усі новини


Опитування

Чи подобається вам новий дизайн газети?

Так
- 63,89 %
Ні
- 31,94 %
Усього: 72 голосів


Аккумуляторы для ноутбуков
Интернет-магазин по продаже батарей и блоков питания.






 

Профспілкові ВІСТІ, 1990-2018©

01042, Украіна, м. Київ
бульвар Дружби народів, 5.
Тел/факс: 528-70-49
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання