|
Сьогодні я хочу
розповісти про київську Лису гору. Багато хто вважає, що це місце відьомських
шабашів і чаклунських ритуалів.
На початку XIX століття Лиса гора належала Печерському
монастирю, а в 60-х роках керівництво міста викупило у нього ці землі та
побудувало тут укріплений форт за останнім словом техніки. Згодом укріплення
перетворили на фортецю-склад. До речі, фортеця виявилася непростою. У разі
захоплення ворогом підземних приміщень, споруду можна було затопити разом із
нападниками.
На початку XX століття оборонні споруди використовували як
в’язниці, тут також страчували державних злочинців. Та окрім оборонного
військового призначення споруд, ця місцевість огорнута таємничістю і містикою.
Колись у давнину будь-яка височина була місцем, де поклонялися богам. Дерева,
які росли на вершинах гір і пагорбів, вирубували, а на їх місці влаштовували
капища. Звідси й пішла назва гори – Лиса.
Це місце має погану енергетику, адже на цій горі багато
століть справді творилися недобрі справи. У цьому вже ніхто не сумнівається, а
виявлення стародавньої ями зі спаленими церковними книгами – підтвердження
тому. Невипадково саме тут намагаються накласти на себе руки самогубці,
кидаючись із вершини. Таких випадків лише у радянський період налічувалося понад
сімдесят.
Тим часом подейкують, що саме на Лису гору в радянські часи
приїздили керівники з інших країн, де вони загадували бажання, які нерідко
збувалися.
Проте одна річ дослухатися до різних теорій і думок,
розпитувати старожилів про цю
побачити все на
власні очі.
|
