ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ – ЯК ОСНОВА СОЦІАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ТА ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

Розвідники міцніше сталі

Присвячується розвідникам 650-го гвардійського окремого Празького Олександра Невського розвідувального батальйону 5-ї м/с дивізії (м. Шинданд)

Був чудовий сонячний день. Непо­далік, під горою, мирно випасалися барани та кози. Ми висадилися в за­значеному місці і рушили ланцюгом. Увесь цей час «духи» спостерігали за нами, але наш гелікоптер змусив їх сховатися. Вони проґавили наш під­хід, і це нас врятувало.

Завданням групи було заблокувати прохід між двома ущелинами. Поба­чивши супротивника, ми відкрили во­гонь. Аж раптом на хребті з’явився «дух», розмахуючи руками і викрику­ючи, щоб ми йшли до них. Ми відпові­ли їм так само. Коли ж на хребет ви­йшли близько сотні «духів», ми заці­пеніли...

Сонце заходить за гори – дивовиж­на картина. Почало темніти.

Почувши команду «Вогонь!», всі по­чали стріляти. І тут підлетіли гелікоп­тери, скидаючи десант нашого баталь­йону. Озираючись по сторонах, бачу, як гори освітлюються від спалахів ав­томатів, кулеметів і гранатометів, що стріляють по десанту та нам. Десан­том розвідників командував начшта­бу 650-го окремого розвідувального ба­тальйону Платицин, з ним був капітан 2-ї роти Суханинський. На світанку «духи», покинувши важке озброєння, розбіглися по горах. Упіймали трьох полонених, із документів яких дізна­лися, що караван складався з машин із зброєю і 250 найманців-китайців (ха­зарейців). Вони охороняли караван і везли зброю в провінцію Гур, аби ство­рити там Хазарську Республіку.

Вранці ми повернулися до ущели­ни, щоб перевірити, чи не залишився хто з «духів» живим. Під’їжджаючи до місця бою, побачили безліч горбків із свіжого піску. Перевіривши всі уще­лини, ми знайшли ще шість машин зброї.

За цю операцію я був представле­ний до нагороди – ордена Червоної Зір­ки. Геннадія Воляника представили до ордена Червоної Зірки ще перед за­хопленням каравану.

Фото Геннадія Воляника

Усі новини